Види і методи роботи з батьками учнів

Успішна виховна робота з дітьми неможлива без по­стійного співробітництва школи і сім'ї, метою якого є узгодження, координування виховних впливів. З цією ме­тою педагоги використовують такі форми і методи роботи з батьками учнів, як відвідування їх удома, запрошення їх до школи, дні відкритих дверей у школі, класні батьків­ські збори та ін.

Відвідування батьків удома. Допомагає встановити зв'язок з усією сім'єю, з'ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до школяра. Деякі вчителі помилково вважають, що відвіду-пати потрібно лише родини, діти з яких створюють певні проблеми у школі. Безумовно, з батьками таких учнів слід передусім встановити тісний контакт, проте відвідувати бажано сім'ї всіх учнів.

Відвідування сім'ї може мати на меті загальне озна­йомлення з умовами життя, встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, допомога в організації режиму, обго­ворення з батьками відхилень у поведінці дитини і вжиття Необхідних заходів щодо їх запобігання та подолання, за­лучення батьків до участі в роботі школи, вивчення досві­ду виховання в сім'ї та ін. Перед тим як відвідати родину, треба мати початкові відомості про неї та її зв'язки зі шко­лою (особиста справа учня, класний журнал, бесіди з учи­телями, з самим учнем), з'ясувати основні дані про учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товари­шами. Не обійтися без ознайомлення з педагогічною літе­ратурою, в якій розкрито мету відвідування сім'ї. Бажано відібрати і порекомендувати батькам літературу відповід­но до теми розмови з ними.

Успіх відвідування сім'ї залежить не лише від сумлін­ної підготовки, а й від поведінки вчителя. З перших хвилин зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір'я і доброзичливості. В сім'ях, які не мають систематичного зв'язку зі школою, візит учителя розглядають як сигнал бі­ди, батьки насторожуються, готуються до захисту дитини. Тому, завітавши в сім'ю, слід одразу «зняти» настороже­ність батьків. Бесіду про дітей починають з позитивних ха­рактеристик їх поведінки, поступово переходячи до обгово­рення негативного у поведінці учня. Свої судження педагог має висловлювати спокійно, тактовно, наводячи незапереч­ні докази і уважно слухаючи пояснення батьків.

Встановлення істинного стану справ дає змогу накрес­лити спільний план дій школи і сім'ї, домовитися про вза­ємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі. За­гальне ознайомлення з умовами життя учня вдома можна проводити за такою схемою:

1. Прізвище, ім'я учня, клас. 2. Склад сім'ї. 3. Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім'ї (якщо вчаться — де саме)? 4. Матеріальне забезпечення сім'ї. 5. Житлові умови. 6. Культурний рівень сім'ї (освіта, чи­тання газет, журналів, наявність телевізора, радіо, бібліо­теки та ін.). 7. Режим дня школяра. 8. Чи облаштовано робоче, місце учня? 9. Хто і як здійснює контроль за вико­нанням режиму? 10. Трудове виховання в сім'ї. 11. Хто з членів сім'ї допомагає учневі? 12. Які заходи заохочення й покарання вживають до дитини?

Запрошення батьків до школи. За необхідності вчи-толь запрошує батьків окремих учнів до школи на розмо­ву, під час якої дуже важливо дотримуватися педагогічно­го такту, створити атмосферу доброзичливості. Щоб ви­кликати батьків на відвертість, треба розмовляти з ними про учня Наодинці, переконати їх в конфіденційності роз­мови. Така бесіда буде корисна і для вчителя, і для бать­ків. Педагог відповідає на запитання батьків, висловлює їм свої вимоги. Батьки отримують корисні поради і допо­могу від педагога, переконуються в його уважному став­ленні до них, турботі про їхню дитину. У такій розмові пе­дагог має бути особливо тактовним, пам'ятаючи, що над­мірне акцентування на недоліках учня викликає в батьків насторогу, неприязнь, навіть якщо вони відчувають, що він має рацію.

День відкритих дверей у школі. Цей вид роботи потре­бує єдності школи, батьків, учнів, сприяє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня у школі проводять бать­ківські збори, лекції, консультації, екскурсії по школі, ор­ганізовують виставки, вечори, читацькі конференції. В од­них школах день відкритих дверей для батьків проводять щосеместру, в інших — щомісяця. Роботу з його підготов­ки очолює батьківський комітет і комісія з питань педаго­гічної пропаганди. Його доцільно починати з лекції, допо­віді, конференції, в яких заДіяні всі батьки. Відтак вони працюють диференційовано. Хоч би якою була програма, батьки повинні отримати вичерпні відомості про своїх ді­тей і поговорити з директором, його заступниками, учите­лями, класними керівниками, шкільним лікарем, органа­ми дитячого самоврядування.

Класні батьківські збори. Є важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів. їх про­водять 1—2 рази на семестр. Такі збори сприяють форму­ванню громадської думки батьків, об'єднанню їх в єдиний колектив.

Тематика зборів визначається загальними завданнями виховання, умовами навчально-виховної роботи в класі, рівнем загальної культури та педагогічного кругозору батьків. Збори можуть відбуватися у формі лекцій або до­повідей класних керівників, виступів батьків, обміну дос­відом виховної роботи із залученням учнів, показом їхніх класних робіт і художньої самодіяльності, демонструван­ням кінофільмів.

Підготовка зборів залежить від змісту і форми їх прове­дення. Готуючись до них, класний керівник визначає порядок денний; продумує форму їх проведення та призначає осіб, відповідальних за підготовку; безпосередньо готує вбори відповідно до наміченого плану (доповідь, виступи батьків, учителів та учнів, організація виставки, підготов­ка рішення зборів); забезпечує явку батьків на збори. Крім добре оформлених оголошень у школі, в місцях роботи батьків, слід своєчасно надіслати спеціальні запрошення додому. їх оформляють самі учні. У запрошенні зазнача­ють ім'я, по батькові та прізвище обох батьків, час, місце і порядок денний зборів.

Учитель ще до зборів повинен поговорити з окремими батьками, звернути їхню увагу на виставку дитячих робіт, стенди з літературою, спеціально випущену стінгазету. До­повідь або виступ вчителя слід виголошувати вільно. Зважа­ючи на особливості аудиторії, учитель має бути тактовним, не допускати повчального тону, різкості у критиці помилок. Якщо збори проводять у формі обміну досвідом виховання дітей у сім'ї, треба уважно і спокійно вислухати всі виступи і зауваження батьків. У заключному слові вчитель тактовно відповідає на запитання й висловлює конкретні пропозиції. Рішення, прийняті батьківськими зборами, стосуються і батьків, які з певних причин не змогли прийти на збори. То­му при зустрічі з ними вчитель повинен ознайомити їх із змістом зборів та прийнятими рішеннями.

Подібну підготовчу роботу проводять і перед загаль-ношкільними батьківськими зборами, на яких обговорю­ють питання, що стосуються всіх батьків: про підсумки навчально-виховної роботи з учнями за півріччя або на­вчальний рік, про літній відпочинок школярів тощо.

З метою пропаганди педагогічних знань серед батьків організовують бесіди і лекції на педагогічну тематику. їх проводять або для батьків учнів одного класу, або окремо для батьків учнів початкових класів, середніх і старших Класів, що дає змогу враховувати вікові особливості дітей. Ці заходи ефективні лише тоді, коли спираються на кон­кретні факти, проілюстровані цікавими прикладами з пи­тань сімейного виховання.

Глибшому пізнанню методики сімейного виховання сприяють тематичні вечори і вечори запитань та відпові­дей, на які запрошують працівників правоохоронних орга­нів, лікарів та інших фахівців, причетних до проблем ви­ховання підростаючого покоління.

Для педагогічної пропаганди серед батьків використо­вують також диспут. Він найприйнятніший за умови, що в класі або в школі сформувався дружний батьківський колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обго­ворюваної проблеми. Диспут не лише збагачує батьків знаннями з педагогіки, більш сприяє тісним контактам з учителями, а й створює додаткові можливості для враху­вання індивідуальних особливостей батьків при засвоєнні ними педагогічної інформації.

Для пропагування педагогічних знань практикують конференції, на яких батьки обмінюються досвідом сімей­ного виховання з певної проблеми.

Активно співпрацюють школи з батьками під час прове­дення усних журналів, прес-конференцій, зустрічей «за круглим столом», батьківських університетів, вечорів сімей­них традицій та ін. Використовують також інші традиційні й нетрадиційні види пропагування педагогічних знань. До нетрадиційних належать: педагогічний десант (виступи пе­дагогів на підприємствах); дерево родоводу (зустрічі поко­лінь); у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); родинний міст (зустрі­чі з батьками та обговорення проблем виховання); народна світлиця (звернення до народних традицій); день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей); вечір великої розмови (участь педагогів, батьків, учнів в ор­ганізації відпочинку, ігри, вистави та ін. (альбом-естафета «Як ми відпочиваємо» — досвід організації відпочинку в ро­дині)); дискусійний клуб; клуб послідовників сім'ї Нікіті-них; клуб «Сімейні традиції»; сімейна скринька (з досвіду родинного виховання); аукціон ідей сімейної педагогіки; батьківський ринг (вирішення педагогічних ситуацій); батьківська школа (клуб, в якому проводяться диспути, об­мін досвідом, випускаються газети, бюлетені та ін.); азбука родинного виховання (обговорення проблем виховання, виступи спеціалістів); дні довіри (консультації різних фа­хівців); сімейні свята в класі (спільні святкування днів на­родження дітей, календарних, народних свят).

Відповідну роль у педагогічному навчанні батьків ві­діграє їх самоосвіта — читання науково-популярної літе­ратури з питань сімейної педагогіки, тематичні радіо- і те­лепередачі.

Педагогічна освіта батьків має бути цілеспрямованою, системною, послідовною. Досягти цього можна, дотриму­ючись чіткої програми педагогічного всеобучу батьків, яка може охоплювати такі питання:

— І—4 класи: завдання і зміст ррдинного виховання в сучасних умовах розвитку незалежної України; анатомо­фізіологічні особливості дітей 6—7-річного віку і їх врахування при вступі до школи; вікові особливості дітей молод­шого шкільного віку та їх врахування в сімейному вихован­ні; роль батька і матері у вихованні дітей в сім'ї. Методи родинного виховання; розумовий розвиток дітей молодшо­го шкільного віку і надання їм допомоги у навчанні; ре­жим дня молодшого школяра; особливості читацьких інте­ресів молодших школярів і завдання батьків в організації домашнього читання; організація дозвілля в родині; тра­диції української родини і їх виховне значення; типові по­милки родинного виховання; культура спілкування в ро­дині; роль родини у формуванні в дітей рис громадянина України; виховання у дітей любові і готовності до праці; роль гри у житті молодшого школяра; виховання у молод­ших школярів любові до природи і бажання берегти її; можливості сім'ї в естетичному вихованні дитини; турбота батьків про фізичний розвиток і здоров'я дитини; вплив родинних традицій на виховання школярів;

• 5—8 класи: психолого-фізіологічні особливості дітей середнього шкільного віку і їх врахування у родинному вихованні; розумове виховання і розвиток пізнавальної активності і самостійності підлітків; здійснення морального виховання в родині; естетичне виховання у родині; засоби і методи виховного впливу на підлітків в родині; заохочення і покарання в родинній педагогіці; роль родини у формуванні в підлітка потреби у систематичній праці; гігієна побуту, розумової і фізичної праці підлітка в родині; авторитет, особистий приклад і педагогічний такт батьків; роль родини у запобіганні появі шкідливих звичок у підлітків: духовний світ підлітка і його формування в родині; вплив родинних стосунків на виховання у підлітків культури спілкування і поведінки; педагогічна занедбаність підлітків і шляхи її подолання; формування у підлітків національної самосвідомості; виховання екологічної культури підлітка в сім'ї; формування у підлітків читацьких інтересів і смаків; телебачення і підліток; організація дозвілля і розумного використання вільного часу підлітка в родині; особливості статевого виховання підлітків в родині; форми роботи батьків з виховання інтересу у підлітків до навчання; роль батька в родинному вихованні підлітків; керівництво самовихованням підлітків у родині;

• 9—12 класи: особливості юнацького віку та їх врахування в родинному вихованні; особливості методів і засобів виховного впливу на старшокласників у родині; роль родини у відродженні національної школи; пріоритетні напрями виховання дітей в національній школі і місце сім'ї в національному вихованні школярів; спілкування зі стар­шокласниками в родині; привчання старшокласників до розумного проведення вільного часу, організації дозвілля; традиції української родини і їх виховні можливості; ро­дини і трудові традиції та їх вплив на вибір професії стар­шокласниками; моральний клімат в родині та формування загальнолюдських моральних якостей у старшокласників; формування естетичної культури у старшокласників; фі­зичне виховання старшокласників у родині; організація самоосвіти та самовиховання старшокласників в родині; підготовка старшокласників до сімейного життя; підготов­ка юнаків у родині до служби в армії; засади співпраці школи і родини у вихованні старшокласників; робота бать­ків з виховання у старшокласників відповідальності за якість навчання; роль сім'ї у формуванні в старшокласни­ків патріотичних почуттів та національної самосвідомості.