Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
материалі конференции №7.doc.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Література

1.Теорияполитики: Учебноепособие/ Под ред. Б.А.Исаева. –СПб.: Питер, 2008. – 464 с.

Цінністні орієнтації молоді україни у контексті її трансформаційних процесів

Сарбаш Я.В.

студент Донецького національного університету

Ціннісні орієнтації людини, суспільства, нації формуються впродовж століть і тисячоліть, складаються історично, успадковуються поколіннями, збагачуються, вдосконалюються чи здрібнюються, розпорошуються ними. Це цілком стосується й моральних цінностей, які уособлюють культурне обличчя XXI століття. Територія сучасної України з незапам'ятних часів була великою дорогою і найбільшим котлом людських сплавів. Суперечки про те, з якого часу починати відлік української історії нескінченні. Ментальність українського народу формувалася під впливом складних історичних обставин. Основну роль відіграло геополітичне розташування України як рубіжної, або транзитної цивілізаці на перехресті історичних шляхів зі Сходу на Захід і з Півночі на Південь, що зобов’язує нашу державу стати комунікаційним ланцюгом. Ця обставина зумовила поєднання у світогляді українця західної (активного раціоналізму, індивидуалістичної, матеріалістичної) та східної (пасивно споглядальної, спрямованої на вищі істини) ментальності [10].

Разом з тим, різкі зміни економічного, суспільно-політичного, духовного життя корінної нації приводять до перегляду цінностей. Сьогодні має місце трансформація загальнолюдських цінностей, заміна їх на тимчасові, штучні. Замість можливості використовувати історичні надбання, надихатися традиційними духовними і культурними цінностями, носіями яких є народ, а провідниками - національна еліта, - суцільна підміна понять. Ментальні структури української нації не захищені перед цивілізаційною навалою псевдоміфів і псевдоценностей. Некритичне перенесення на наш національний грунт сумнівних цінностей та моральних норм сучасної масової культури західного світу значною мірою деформувало свідомість, психологію населення загалом, а молоді — особливо. Тому на сучасному етапі розвитку українського суспільства все з більшою гостротою постає проблема відродження культури та духовності, що базується на формуванні потужної системи глибинних морально-етичних цінностей. Всі ці складні питання підштовхують вітчизняну філософську та педагогічну думку до нового осмислення таких понять, як культура, духовність, цінності.

У сучасному розумінні, цінності - це ідеї, норми, процеси, відносини матеріального і духовного порядку, які мають об`єктивну позитивну значимість і здатні задовольняти певні потреби людей. Кожній особі притаманна своя специфічна ієрархія цих цінностей, які виступають зв`язуючою ланкою індивідуального і суспільного життя[3]. Особистісні цінності відображаються у свідомості у формі ціннісних орієнтацій - найважливіших елементів внутрішньої структури особи, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань і відмежовують значимі, істотні для даної людини від неістотного, незначимого. Таким чином, система цінностей визначає сутність як людини так і певної спільноти, направленість їх дій і вчинків.

За сучасних умов, українська економіка та політична ситуація призводить до подальшого зубожіння населення. І весь комплекс соціально - економічних проблем ускладнюється все більш глибокою культурною кризою, яка спричиняє духовну деградацію суспільства, втрату ціннісних орієнтирів, подальший моральний занепад нашого народу. Відомо, що культура і духовність — це цивілізовані ознаки будь-якої нації, без яких вона взагалі не може існувати[3]. Нація, в якій нівелюються духовні цінності, приречена на загибель і це лише справа часу. Тому в цих умовах дуже важливою є активація зусиль з підвищення духовного рівня українського народу, формування у нього стійкої системи глибоких морально-духовних цінностей, оскільки саме вони складають основу мотиваційної сфери як особистості, так і суспільства в цілому. Те, чим керується окрема людина чи певна спільнота в своїх діях, досить чітко висвітлює її глибинну сутність. Якщо особистість чи суспільство сповідує високі гуманістичні цінності, то цілі і засоби її досягнення також будуть досить високими і гуманними. Тільки таким чином ми можемо досягнути поступового економічного, політичного та духовного піднесення нашої країни[3].

Як зазначалося вище, українська політична культура поєднує в собі різні системи цінностей, часом несумісні політичні орієнтації та діаметрально протилежні типи політичної свідомості,позитивні й негативні характеристики, містить в собі раціональні та ірраціональнічинники. Проте переважна більшість її характеристик концентрується навколо такихцінностей, як гуманізм, демократія, народовладдя заради свободи і незалежності. Але стара радянська тоталітарна політична культура, трансформуючись у нову систему цінностей, дає про себе знати у вигляді формального, відчуженого ставлення до офіційних політичних норм, цінностей та інститутів. Через це українська політична культура є суперечливою, оскільки поєднує в собі дві протилежні системи цінностей ― тоталітарну і демократичну[7]. Як зазначає Т. Журженко, спроби розглядати Україну як дві країни в одній давно вже визнано спрощеними підходами до українських проблем, настільки стереотипними, наскільки ж і непродуктивними. Стереотипними ― тому, що всім добре відомо, що за «Заходом» стоїть не половина України, а здебільшого територія Галичини ― Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області, а за «Сходом» ― Донецька, Луганська та Харківська області. Більша ж частина України не визначається за своєю належністю[4].

Непродуктивним такий поділ є тому, що цей дискурс здебільшого закінчується суперечками про те, хто кращий, більш прогресивний, більш демократичний ― Схід чи Захід. Проте такий стереотип, на жаль, постійно відтворюють науковці, публіцисти, дослідники. Зокрема, пояснюючи суть внутрішньо-українських проблем, часто-густо починають з поділу на Схід і Захід. Аналіз статистичних даних про стан громадської думки та настрої передусім шукають у регіональних відмінностях у поглядах, орієнтаціях. Пояснюючи якісь культурні колізії між Сходом та Заходом, науковці завжди знають, по яку історичну спадщину сягнути . Усвідомлюючи це, В. Бортников намагається показати, що «Україна складається з кількох субрегіонів з різною історичною традицією, різними типами політичної культури і специфічною електоральною свідомістю. Соціологи і політологи виокремлюють такі політико-культурні регіони: Західноукраїнський, Центрально-український і Південно-східний або Південний і Східний[2].

Взаємодія регіонів України здатна стати фундаментом для оформлення української ідентичності, в разі якщо населення регіонів усвідомить цінність необхідних передумов існування політичної нації ― єдиної держави і суспільства, об’єднаних спільним історичним минулим та політичним майбутнім. Привертає увагу той факт, що за останні п'ять років рівень локальної самоідентифікації помітно зменшився, а національної — навпаки, зріс. Бо більшість протиріч між регіонами - „рукотворні”. А оскільки люди їх створили, то вони можуть їх і подолати[2].

В руслі даного питання, варто згадати і про формування політичної культури сучасної української молоді, бо відродження незалежної демократичної держави залежить, насамперед, від громадянської позиції, соціальної активності кожного члена суспільства, передусім молоді.

Значення молоді у поступальному розвитку людської спільноти важко переоцінити, тому не можна не рахуватися з молоддю, з її потенціалом, ідеалами, інтересами, сподіваннями, з її радикалізмом і нетерпимістю до всього оманливого і хибного, з її відвертістю та прямотою. З огляду на вік, фізичні потенції і кондиції, духовні сили, нереалізовані можливості тощо - молодь є найперспективнішою частиною суспільства. Молодіжне середовище - це лабораторія, яка виробляє та апробовує невідомі раніше цінності, відносини, моделі поведінки, культурні норми та зразки. На жаль, далеко не всі, від кого залежить доля молодих людей в Україні, це визнають і розуміють. У сучасних умовах різноманітності політичного спектра суспільного житгя, в умовах багатопартійності проблема формування цілеспрямованої дійової позиції молоді в розбудові політичних інституцій набуває особливого значення. Сьогодні потрібні практичні дії в напрямі заохочення участі молоді у державотворчих процесах, потрібна відповідна молодіжна політика, бо одночасно саме вона є однією з найбільш беззахисних соціально-демографічних груп суспільства – бо лише готується до життя, до трудової діяльності, тобто інтегрується в суспільство[6].

Дослідження, що проводилися Інститутом соціальної та політичної психології АПН України, довели, що сучасна українська молодь досить егоцентрична. Оскільки цінності особистісного порядку в неї явно переважають, теоретично вона цілком бачить себе в контексті ринкових відносин. Переважаючим мотивом її ділової активності є матеріальне благополуччя. Не випадково 56% школярів та 54% студентів вважають, що найважливішим у майбутньому для них є матеріальна забезпеченість[9]. Варто зазначити, що матеріальний добробут людини ніколи не був для нашого суспільства базовою цінністю. Соціологічні дослідження ціннісних орієнтацій студентської молоді останнього десятиріччя переконують, що у свідомості сучасної молоді формується тип особистості, характерний для західного суспільства — особистості, яка насамперед цінує себе і вважає, що її діяльність, успіх у житті і т. п. залежать саме від неї. З одного боку, це непогано, адже орієнтація на власні сили, розум, здібності при досягненні життєвих цілей вимагає роботи над собою, наполегливого оволодіння знаннями тощо. Утім найголовніше, щоб при виконанні цих завдань не формувалась людина-егоїст, яка зможе переступити через усе заради досягнення своєї мети.Водночас спостерігається цікава для теоретико-методичного аналізу і досить драматична для державного та педагогічного процесу ситуація. Лише 4% студентів та 4% школярів пов´язують своє майбутнє з Україною[9]. У цілому, соціологічний аналіз стану духовного світу сучасної української молоді дозволяє нам дійти таких висновків:

1.Духовна складова суспільного і особистісного життя значно поступається своєю важливістю матеріальним чинникам – проблемам заробітку грошей, одягу, зовнішності та моди.

2.Вплив на визначення способу життя української молоді чинників, які традиційно відносять до духовної сфери функціонування суспільства, виявився порівняно неістотним.

3.Наявні можливості для задоволення культурних і духовних потреб українською молоддю використовуються далеко не в повному обсязі. У переважної більшості молодих людей, заклопотаних повсякденними проблемами і негараздами, невисокий рівень культурних потреб, що реалізуються, як правило, в епізодичних і непослідовних звертаннях до культурних цінностей. Відбувається травматизація свідомості молоді, обмеження духовних джерел життя[11].

З проголошенням незалежності України, здавалося, що політична активність молоді надмірно зросте, слугуватиме суттєвим змінам у суспільстві, однак цього не сталося. І хоча важко погодитися з тими, хто вважає, що молодь сьогодні повністю деполітизована, аполітична, говорити про високу політичну свідомість багатьох молодих громадян України важко[5]. Але ця пасивність може вмить змінитися політичною активністю, якщо з´явиться така політична сила, в якій молодь знайде відгук своїм інтересам. "Включення" молоді до активного суспільного, в тому числі й політичного, життя має два щільно пов'язані один з одним аспекти - соціалізація молоді й оновлення суспільства.

Таким чином, молодіжна політика тієї чи іншої держави має бути складовою загальної цілісної концепції розвитку того чи іншого суспільства. А політична культура в демократичному суспільстві повинна спрямовуватися на виховання молоді, яке неодмінно має опиратися на українські традиції, ментальність, історію, без яких неможливе формування політичної культури молодих громадян. Йдеться про політичну культуру якісно нового рівня — культуру громадянськості, культуру реальної участі у процесах вироблення політики і державного управління.

Отже, сьогодні перед навчальними закладами України постають особливі вимоги — відродження духовних цінностей українського народу, його звичаїв і традицій. Виховання молоді повинно здійснюватися на вищих зразках загальнолюдської моралі, на основі національно-патріотичних та релігійних цінностей. На думку українського дослідника Г.Косухи, в основі духовно-національного відродження мають бути цінності, які зрозумілі і близькі кожній людині, незалежно від її політичних, релігійних та інших поглядів і переконань, становища в суспільстві [8]. Відкриття українського народу такого роду цінностей і становить головні завдання сучасної культури.

Важливою складовою цього процесу є відродження національного духу, національної самосвідомості, основою якої є національна ідея, яка і повинна піднести рівень гідності українців і сприяти формуванню у них усвідомлення значимості і цінності нашої держави як невід`ємної складової європейської та світової цивілізації. Про це добре сказав академік М.Жулинський. "Виникає загальна необхідність формування цілісної системи ціннісних орієнтацій суспільства, концептуальним ядром якої має бути власна державна національна ідея. Головний принцип формування цієї системи ціннісних орієнтацій полягає в урахуванні інтересів усіх верств суспільства, усіх народів, що населяють Україну, а отже - передбачає охоплення всіх сфер економічного, інтелектуального й духовного життя суспільства. По суті, йде мова про відповідну ідеологію, за допомогою якої можна було б формувати нові структури свідомості, нову ментальність нації в її національно-культурній єдності та духовній суверенності"[1]. У культурно-цивілізаційному контексті геополітичної самореалізації України першочерговим завданням є формування української політичної нації, під якою слід розуміти не стільки етнічну єдність, як упевненість більшості громадян щодо того, до якої політичної спільноти вони належать.

Дбаючи про формування національної самосвідомості громадян, не варто спрощено вважати, що для цього досить лише активніше вирішувати питання мови, традицій, культури, звичаїв, притаманних українцям як нації, народові. Самосвідомість ґрунтується на певному ціннісному просторі, що складається з таких фундаментальних для кожної людини цінностей, як здоров'я, сім'я, особиста безпека, стосунки з оточенням, матеріальне становище, цікава робота, справедлива оплата праці, сильна влада (законність і порядок). Саме молодь найбільш гостро відчуває новітні тенденції розвитку суспільства і є найбільш чутливою до болючих проблем сьогодення, найбільш адекватно здатна відобразити ці проблеми у духовній творчості. Тому такого значення для становлення нації й держави набуває розвиток духовного потенціалу молоді.