Література

1. Гумбольт В. фон Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. / Общ. ред. Г. В. Рамишвили. – М.: Прогресс, 2001. – 400 с.

2. Кассирер Э. Философия символических форм: в 3 т. Т. 1. Язык. – М.; СПб.: Университет. Кн., 2002. – 272 с.

3. Леонтьев А. А. Деятельный ум (Деятельность. Знак. Личность). – М.: Смысл, 2001. – 392 с.

4. Солсо Р. Л. Когнитивная психология: Пер. с англ. – М.: Тривола, 1996. – 600 с.

5. Эко Э. Роль читателя. Исследования по семиотике текста / Пер. с англ. С. Д. Серебряного. – СПб.: Симпозиум, 2005. – 502 с.

Суб’єкти соціальних подій у патріотичному вихованні

Левада С. В.

Запорізький національний університет

Вітчизняний дослідник В. Андрущенко під соціальним розвитком розуміє «такий тип змін у суспільстві, що відзначається переходом усіх суспільних відносин до якісно нового стану» [1, с. 526]. Звідси, розуміємо, що не усі зміни у суспільстві, мають відношення до соціального розвитку, а лише ті, що носять якісний характер, тобто знаменують собою перехід від одного стану до іншого, від одного типу соціальних відносин до нового. Вважаємо, що якісно нові стани представлені значущими соціальними подіями, які і виступають спрямовуючими векторами подальшого розвитку, що відображаються і у відповідній спрямованості векторів патріотичного виховання. Адже, в цілому за умов стабільного розвитку, патріотичне виховання буде ґрунтуватися на соціальних подіях, пов’язаних зі значними досягненнями у економічній, соціальній, культурній, освітній, науковій сферах. За умов занепаду та регресу, патріотичне виховання більш зорієнтоване на соціальні події як орієнтири героїчного минулого або перспективи майбутніх змін, що здатні консолідувати суб’єктів навколо спільної мети, приклади чого характерні для розвитку України на сучасному етапі трансформації.

У межах дослідження феномена соціальної події нами сформульовано визначення, що його позначає, як соціально-філософського поняття, яке відображає актуалізовану просторово-часову цілісність зміни станів конкретно-історичного характеру, що має властивості спільності, одночасності, динамічності, зв’язаності, завершеності. Отже, концептуальною основою дефініції є визначеність просторово-часової цілісності, у свою чергу будь-яка цілісність характеризується складністю, що виявляється у статичній, динамічній та емерджентній складності.

Статистична складність соціальної події полягає у множині взаємопов’язаних між собою структурних елементів соціальної події, серед яких виділяємо: передумову, привід, причину, умови, суб’єкт, об’єкт, предмет, результат, наслідки.

Виходячи з того, що соціальна подія завжди є певної єдністю, спільністю, тобто цілісністю, тож суб’єкт соціальної події пізнає та перетворює цю цілісність. Під об’єктом соціальної події розуміємо певну зміну властивостей зазначеної цілісності, що є зміною станів, властивостей соціальних організмів як органічних систем, що пов’язана з діяльнісною сутністю суб’єктів. Такими суб’єктами на відповідних рівнях виступатимуть: особистість, соціальна група, спільнота, соціальна організація або інститут, суспільство, а інколи і людство загалом.

Означені суб’єкти відображають більш традиційний та загальноприйнятий поділ, однак специфіка досліджуваного феномену потребує уточнень. Вітчизняний дослідник О. Єрьоменко, аналізуючи історичні події в якості суб’єктів розрізняє актантів (поняття введене у науковий вжиток Б. Латуром) як індивідуальних або групових суб’єктів історичної подієвості, множина яких зводиться до невеликого числа історикопсихологічних типів, та акторів як суб’єктів соціальної дії (за М. Вебером) [2]. З огляду на те, що наше дослідження не обмежуються сферою аналізу суто історичних подій, а також з урахуванням того, що ступінь включеності до події та участі, активності та пасивності, а відповідно пізнання та перетворення, для різних суб’єктів може бути неоднаковим, вважаємо за доцільне деталізувати градацію суб’єктів соціальної події та деталізувати її відносно управлінської системи.

З огляду на відмінності міри включеності до події та участі, а відповідно пізнання та перетворення різних суб’єктів, проводимо між ними певні розмежування. Виділяємо суб’єктів, що ініціюють настання соціальної події – це організатори. Відповідно до англомовного аналогу слова «подія» «event», організатори соціальної події є івентмейкерами. Проте організація соціальної події може бути суто формальною, коли суб’єкт лише створює умови для настання події, проте не включений до неї. Такими суб’єктами є івентменеджери, що, як правило, професійно займаються технологізованою організацією подій (соціальна подія постає як технологія). Суб’єкти, що залучаються до перебігу та здійснення соціальної події, але не є її організаторами, стають учасниками, тобто івенторами.

Окрім цього, є суб’єкти, які не організовують, не приймають безпосередньої участі у соціальній події, але спостерігають за її настанням, наслідками, є свідками подій, тобто спостерігачами. Зазначимо, що при тлумаченні слова «подія» В. Даль навів цікавий приклад похідного від російськомовного слова «событие» слово «событчик», яким називається людина, що була «де-небудь зі мною разом, в один час, є співсвідком» [3, с. 253]. Така лінія міркувань приводить нас до визначення ще одного типу суб’єктів соціальних подій – це дослідники – івентологи. Спостереження, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, змісту та суті певної соціальної події може бути як предметом повсякденного знання, так і спеціального наукового дослідження. У першому випадку дослідниками соціальної події виступатимуть будь-які суб’єкти, пізнавальна діяльність яких зосереджена на побутовому рівні або лише на рівні спостереження. Друга категорія суб’єктів-дослідників представлена істориками, філософами, соціологами, психологами, дослідницькими групами та організаціями, що вивчають соціальні події на науковому рівні.

Зауважимо, що івентменеджери за специфікою своєї діяльності у організації події зазвичай представлені суб’єктами управлінського рівня у соціальній системі, в той час як івентмейкери можуть бути масштабними соціальними суб’єктами, що здатні протистояти навіть управлінській системі (приклади постатей історичних діячів, що здатні ініціювати настання відповідних соціальних подій патріотичного виховання більш ефективно ніж суб’єкти управлінської системи). Івентори, як правило, знаходяться в тілі управлінської системи, тим самим включаючись до соціальної події. Івентологи, в свою чергу, виконуючи функції обґрунтування та закріплення соціальної події, зазвичай представлені на побутовому та науковому рівні.

Таким чином, у якості суб’єктів соціальної події в системі патріотичного виховання виділяємо івентменеджерів, івентмейкерів, івенторів та івентологів, що на різних соціальних рівнях можуть бути представлені окремою особистістю, соціальною групою, спільнотою, соціальною організацією або інститутом, суспільством, а інколи і людством загалом, що пов’язані між собою різнорідними суб’єкт-об’єкт-суб’єктних зв’язків. Специфікою визначених суб’єктів є їх місцеположення, так: івентменеджери, як правило, представлені суб’єктами управлінського рівня у соціальній системі, натомість івентмейкери можуть бути масштабними соціальними суб’єктами, що здатні протистояти навіть управлінській системі. Івентори здебільшого знаходяться в тілі управлінської системи, залучаючись до соціальної події, проте не маючи впливу на її настання. Івентологи зазвичай представлені на побутовому та науковому рівні.