Література

1. Кармадонов О.А. Престиж и пафос как жизненные стратегии социоэкономической группы (анализ СМИ) // Социс. – 2001. – №1.

2. Флоринская С.А. Социальный престиж как механизм регулятивной культуры // Сервис plus. – 2008. – №3.

3. Щепаньский Ян. Элементарные понятия социологии. – М.: Прогресс, 1969.

Законодавство україни в сфері захисту прав людини

Струк О.В

студент факультету соціології та управління ЗНУ

.

Законодавство України представляє собою сукупність законів та нормативно-правових актів, покликаних на регулювання правових відносин у суспільстві. Основними гарантами прав людини та громадянина являються в нашій державі Конституція, Цивільний Кодекс та інші закони й нормативно-правові акти. Вони забезпечують надання відповідних прав, свобод і потребують виконання певних обов’язків. Завдяки чималій законодавчій базі українці можуть реалізувати потреби, вирішувати складні, а часом і конфліктні питання, відстоювати власну точку зору в різних ситуаціях, проявляти свою індивідуальність. Все вище сказане надає особі свободу дій, яка може бути обмежена лише законом.

Основні права і свободи людини та громадянина висвітлені в Конституції України. Громадянські права закріплені в статтях 27-35 головного закону. Так, в статті 27 говориться, що «кожна людина має невід’ємне право на життя. Більш конкретно мова про це йде в статтях 281-285 Цивільного Кодексу. Фізична особа має невід’ємне право на життя. Вона може захищати своє життя та здоров’я, а також життя та здоров’я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, незабороненими законом. Правомірними являються дії людини по вимаганню усунення небезпеки, що загрожує її життю чи здоров’ю. Також зазначається, що фізична особа має право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.

Будь-яка людина бажала б, аби до неї ставилися справедливо, з повагою, не принижуючи гідність та достоїнство. Право на повагу до гідності та честі висвітлено в статтях 297-300 Цивільного Кодексу, які більш узагальнені в статті 28 Конституції.

У Цивільному Кодексі України теж зазначені особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Вони являються важливим фактором у житті кожного. Перед усім, мова піде про право на ім’я, котрого фізична особа не може бути позбавлена. Громадянин може змінювати ім’я, використовувати його у різних сферах діяльності на власний розсуд.

На найвищому законодавчому рівні гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Це означає, що ніхто за будь-яких обставин не має права втручатися в особисті справи громадянина, винятки встановлюються судом з метою запобігання злочинові, якщо іншими способами неможливо одержати інформацію. У статтях 303-305 Цивільного Кодексу мова йде про право на особисті папери, розпоряджання та ознайомлення з ними. У документі зазначається: «Особисті папери фізичної особи є її власністю. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать» [3]. Громадянин, якому належать особисті папери у вигляді документів, щоденників, фотографій, архівних матеріалів тощо, може в усній або письмовій формі розпорядитися ними, в тому числі й на випадок своєї смерті.

Головний закон наголошує на тому, що ніхто не може зазнати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків передбачених Конституцією. Це є важливим елементом для життєдіяльності людини, яка точно знає, що сторонні люди ніяким чином не можуть втручатися в особисті та сімейні справи. Це право захищається законом. Порушення його несе за собою відповідальність.

Конституція гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; громадянин має право збирати, зберігати, поширювати інформацію усно, письмово або в іншій формі на свій розсуд [2]. У встановленому законодавством порядку захищаються інтереси та права фізичної особи на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Це дає можливість людині та громадянину розвиватися самому й примножувати культурне багатство нації. Проте здійснення даних прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням.

Цивільний Кодекс України надає право громадянам на свободу об’єднання та мирні зібрання. Під цим розуміється можливість фізичних осіб об’єднуватися в політичні партії та громадські організації, також вільно організовувати мирні збори, конференції, засідання, фестивалі. Громадянин не повинен зазнавати утисків з приводу належності або неналежності до тієї чи іншої партії, організації. Проте діяльність таких об’єднань, а також реалізація права на мирні зібрання може обмежуватися у встановленому законодавством порядку.

У статті 35 головного закону України зазначається те, що кожен має право на свободу світогляду та віросповідання. Це означає, що людина може сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати її взагалі. Церква і релігійні організації відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не визнається в державі як обов’язкова.

Таким чином, були проаналізовані законодавчі документи, в яких даються сутність і зміст поняття прав людини та громадянина. На вищому законодавчому рівні закріплений захист цих прав. Головний закон України – Конституція – гарантує надання прав та їх захисту в будь-яких життєвих ситуаціях. Відповідні статті Конституції конкретизує Цивільний Кодекс.