19. Володимир Свідзинський. Життя і творчість. Володи́мир Євти́мович (Юхи́мович) Свідзи́нський — український поет, перекладач. Творча діяльність в.Свідзинського

Перша збірка поезії В.Свідзинського «Ліричні поезії» датована 1922 р. Як поет він сформувався якось потаємно, неквапливо, писав небагато, друкувався ще менше. Ця таємничість творчої особистості Свідзинського знайшла глибоке потрактування у Василя Стуса як «…спосіб шляхетної герметизації власного духу… В цій позиції єдиний його порятунок і надія на вижиття. Замкнутися, щоб зберегтися. Змаліти, щоб не помилитися у власній суті.

Наступна книжка В.Свідзинського «Вересень», що вийшла 1927 року, дістала в пресі різко негативну оцінку. Відомий і авторитетний тоді критик Яків Савченко вважав В.Свідзинського поетом, який спізнився на багато років: «Я не хочу вгадувати, на скільки саме років запізнився прийти в літературу Свідзинський, але ясно, що його творчість, світовідчування й світогляд — цілковито поза нашою добою.»

Останнім публічним звітом поета перед сучасниками стала збірка «Поезії», видана у Львові стараннями Ю.Яновського і за його редакцією. Із віршів, які В.Свідзинський запропонував до збірки, 43 були повернені автору, десятки залишилися поза збіркою. Вірші поета, які не ввійшли до збірки «Поезії», а мали скласти наступну — «Медобір», були широко відомі харківським поетам. Проте у полум'ї війни згоріли майже всі рукописи поета. Жодної поезії 1941 року до нас не дійшло. Лише 96 поезій В.Свідзинського вивіз в еміграцію поет Олекса Веретенченко, які й видав з додатком інших віршів окремою збіркою під авторською назвою «Медобір» 1975 року. 1961 року видано збірочку вибраних поезій Свідзинського в Едмонтоні Яром Славутичем. Це внесок української еміграції у збереження спадщини поета, якого режим намагався ліквідувати в усіх розуміннях.

Щоправда, і в Україні, всупереч усьому, таки з'являється видання творів В.Свідзинського. Так, видавництво «Радянський письменник» 1986 року здійснило видання «Поезії» Володимира Свідзинського. До видання повністю ввійшли збірки «Медобір», «Вересень» та «Поезії». Бракувало лише першої збірки «Ліричні поезії». Тривалі пошуки поетичної книжки були безрезультатними. Коли видання 1986 року було вже у верстці, вдалося натрапити на слід одного-єдиного примірника «Ліричних поезій» В.Свідзинського. власником збірки був харківський письменник Андрій Чернишов. Проте настійні благання упорядника В.Яременка і обіцянка редакції компенсувати передачу примірника виданням якогось твору А.Чернишова не вмовили (з якихось невідомих причин) власника надати збірку для вміщення її у виданні «Бібліотека поета». Але два вірші Свідзинського, «Вітер» і «Темна», Чернишов все ж таки надіслав. Ними і була представлена у виданні 1986 р. перша збірка поета.

Свій архів А. Ф. Чернишов заповів музею М.Коцюбинського у Чернігові. Директор музею Ю. Р. Коцюбинський особисто перевіз архів покійного до Чернігова. Наукові співробітники відібрали матеріали, що відповідали тематиці і профілю музею, а решту відправили до Харкова. Серед залишених у музеї матеріалів і знайшовся примірник «Ліричних поезії» В.Свідзинського. повний текст цієї збірки було надруковано в журналі «Дніпро» за 1996 рік. Єдину рецензію на це видання написав у Києві Леонід Череватенко і надрукував її у журналі «Україна».

Сучасність уже почала виявляти чималий інтерес до Свідзинського, i можна сподіватися, що незабаром він посяде належне місце серед ряду видатних письменників української літератури ХХ ст. Зокрема, перші кроки зроблено: журналом «Київ», Лігою меценатів та видавництвом «Дніпро» 2000 року засновано Всеукраїнську літературну премію імені Володимира Свідзинського, видані восени 2004 року «Твори: у двох томах» (Володимир Свідзінський. Твори: у двох томах. Т.1. Поетичні твори. Т.2. Переклади. Статті. Листи. Сер. «Відкритий архів». — К.: Критика, 2004) вже встигли взяти перше місце у номінації «Хрестоматія. Українська та зарубіжна художня класика» Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2004» серед Лідерів осені.