Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Салига.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
897 Кб
Скачать
☆

36. Загальна характеристика поетичної творчості Євгена Маланюка.

Євген Филимонович Маланюк — український поет, культуролог, літературний критик.

Перша поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос» датована 1925 р. її назва ніби ввібрала в себе програму життя і творчості письменника: стилет — зброя в руках воїна, стилос — перо літописця. Яскравою сторінкою його творчості стала «Варязька балада», написана 26-28 червня 1925 р. У цій поемі — вся трагічна історія України та заклик до її пробудження. Апогеєм балади є типове для творчості поета діалектичне сплетіння любові та ненависті, що будить свідомість земляків, які мають здобути волю і державність.

Роком пізніше у поезії «Напис на книзі віршів», яку Євген Маланюк назвав в одному з листів «найкращим віршем моїм» (1931 p.), висловлено його мистецьку і громадянську позицію.

У більш пізніх збірках («Земля й залізо», 1930 p.; «Гербарій» (1926 p.), «Земна Мадонна», 1934 p.; «Перстень Полікрата», 1939 р.) Євген Маланюк заглиблюється в історичне минуле України, підносячи ідеали державності від княжої доби до козаччини. Але впродовж усього життя поет шукав відповіді на питання сучасності. Мужності, стійкості, силі поет протиставляє «рабську кров», «розслабленість ледачу» та плебейство. Але всі його твори підпорядковуються одній меті — розбудити приспану віками рабства національну свідомість народу.

Рукопис збірки «Земна Мадонна» письменник впродовж п'яти років даремно пропонував різним видавництвам, зрештою видав її власним коштом.

Вже після смерті письменника в Мюнхені побачила світ збірка «Перстень і посох» (1972 p.).

Майже кожен з віршів поета збудований на опозиційній парі, на антитезі: «І оціниш, чого не вдалося збагнуть: Як у тезу вповзла антитеза». Про це ж свідчать і деякі назви збірок: «Стилет і силос», «Земля й залізо», «Перстень і посох ».

Дві постаті Маланюка міцно співіснують, проте по-різному реагують на концепції його творчості. Естетична концепція найбільш повно простежується уже в першій збірці творів «Стилет чи стилос». Це необарокове протиставлення є лейтмотивом усієї його творчості. Стилет — це символ боротьби, дії. Це усвідомлення відповідальності за страждання народу, чия душа клекоче «в гнівнім, в смертельнім огні». Стилос — це світ мистецтва і «розп'ятої краси», «прометеїв дух Тараса», «і сліз — пісні», і «бандури дзвін». Він відмовляється від стилоса, який часто заманює інших поетів-романтиків і їх наступників — символістів, до яких, безумовно, належав і сам. У деяких творах поет межує зі світом стилоса і лише зусиллям волі відвертається від нього. Своє слово поет поставив на сторожі української культури й державності, але «Стилет чи стилос»? — так і не збагнув.

37. Оксана Лятуринська. Загальна характеристика творчості.

Окса́на Зінаї́да Лятури́нська— українська малярка, скульпторка, письменниця, поетка і громадська діячка.

Працювала як маляр і скульптор, створила пам’ятник полеглим, погруддя Т. Шевченка, С. Петлюри. Друкувалася у „Літературно-науковому віснику” , „Пробоєм” та в інших періодичних виданнях. У Празі вийшли її збірки „Гусла” , „Княжа емаль” . У роки війни пережила загибель частини своїх творів. Друге видання „Княжої емалі” включало також збірку „Веселка”. Пояснюючи причину захоплення трикнижжям, критики відзначали: “Княжа емаль” і “Гусла” — “це б е з по с е р е д н є відношення до феномена краси, чи то буде природа, краєвид, рослина, чи то буде твір мистця”, це — “несподіваний, незнаний перед тим… творчий світ”

Для дітей видала збірку новел „Материнки” і збірку віршів „Бедрик” та «Ягілка».У 1983 році на кошти зібрані організацією Союзу українок Канади видана книга «Зібрані твори» Оксани Лятуринської. В передмові до книги, видатний мовознавець і історик літератури Юрій Шевельов відзначав: «Лятуринська має не тільки свій стиль, а і свій світ. І більше: вона має гармонію в своєму світі, і то гармонію, не куплену ціною оминання недогідного».

Бере участь в діяльності Об'єднання українських письменників «Слово». Одна з перших підписала статут цього товариства (1957). Дописує до літературного збірника «Слово», що виходить в Канаді.

Багато працює, зокрема в галузі скульптури. Бере участь у ряді виставок, зорганізованих у Лондоні, Парижі, Берліні, здобуває визнання як майстер скульптурних портретів. Створює Пам'ятник полеглим воякам УНР у Пардубіце (1932), погруддя Тараса Шевченка, Томаша Масарика, Симона Петлюри, Євгена Коновальця.

Окрему помітну ділянку мистецтва в Оксани Лятуринської займає портрет. Не вживаючи фарб, мисткиня свої портрети виконувала на папері олівцем, сірою і чорною тушею та пером і – найчастіше – вугіллям. Для репродукування на листівках вона намалювала серію графічних портретів таких письменників, як Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, Марко Кропивницький, Марко Вовчок та Інших.

В Торонто вийшла незвичайна книжка О. Лятуринської — “Великодний передзвін”: книжка “писанок і поезій”. На особливому місці у ній — дивосвіт українських писанок, що були витвором Лятуринської. У ній авторка зауважувала: “писанка — наш предківський скарб, мов жива, конче мусить промовляти, як із давен-давна, до кожного з нас про весну, про онову, про перемогу добра і світла”. Тому на кожній із них — сюжет-символ, що повертає нас то до таємниці народження всього живого, то до символів життя і смерті, добра чи зла і обов’язково — безсмертя, добротворчості людини.

Веселка”, “Бедрик”, “Ягілка”, “Туга”, “Чар-зілля”, переспіви і переклади “З книги життя”, збірка оповідань “Материнки” О. Лятуринської — то поетичний літопис не лише матеріального буття, життєдіяльності поколінь, а й буття Бога в душі людини. Безмежний світ і безмежне переломлення його в свідомості людей — тому й форми та поетика творів О. Лятуринськоївідбивають і всю розмаїтість та цілісність тієї безмежності, і віковічну оновлюваність форм вираження її.

38. Розвиток літератури та критики 20-30 рр.