75.Творчість ю. Дарагана. Збірка «Сагайдак»

Творчість. Родоначальник «Празької школи» поетів. Юрій Дараган народився 16 березня 1894 року в м. Єлисаветград (тепер Кіровоград) у сім´ї інженера. Як поет розвивався під впливом лірики українських символістів Олександра Олеся, Грицька Чупринки, «Сонячних кларнетів» Павла Тичини, європейської модерної поезії.

Юрій Дараган любив пейзаж, умів сприймати його своїм особливим зором. Навіть у передсмертному вірші „Прозорість” бачимо зв’язок яскравої поетичної палітри. Пейзаж його надихає, додає сил, чарує красою.Дарагана цікавила українська історія у найрізноманітніших її сюжетах.Юрій Дараган, як і Євген Маланюк, був нетільки щирим прихильником таланту молодого Т. Тичини, а й ревним пропагандистом його творчості, що робила великий вплив на тогочасну поетичну молодь. Отож при вивченні поезії Ю. Дарагана не слід забувати про часом дуже глибинний, навіть приховуваний , а інколи й одверто показаний зв’язок з ритмічною вивершеністю віршів автора „Сонячних Кларнетів”. Він одним із перших українських поетів в еміграції звернув увагу на призабуті старокиївські сторінки. Вірші „Похід”, „Київ”, „Милуніа”, „Свати”, які спочатку він надрукував у „Веселці” не тільки мали художню цінність, але й стали певним зачином розробки цієї теми продовженої іншими авторами. Окрему сторінку творчості Ю. Дарагана явила собою поема „Мазепа” (1924) у якій він спробував відтворити величину і трагічну сторінку часів Полтавської битви 1709 року., хоча її називають найслабшим твором у доробку Дарагана. Критики закидають те., що він незумів передати у поемі колорит історичної доби. До речі Юрій Дараган крізь усе своє життя поряд з українським проніс грузинське слово. Якими дорогами не водило б його емігрантське життя, Кавказ весь час являвся йому на очі, полонив душу.В Празі 1925 року вийшла єдина його збірка „Сагайдак”, яку відразу ж привітала критика і яка була 1965 році перевидана.Власне, лише три – чотири останні роки життя Ю. Дарагана були найактивнішою порою творчості, коли писалися вірші збірки „Сагайдак”, які нетільки скрасили празьку школу української поезії , але й стали вагомим надбанням загальнонаціонального літературного доробку:Збірка Ю.Дарагана “Сагайдак” була водночас дебютом і підсумком, синтезом громадянськи значимого та особистого. “Заголовок і психологічне значення його полягає в тому, що він є частиною початкового стимулу для ймовірного прогнозування смислу всього тексту, - підкреслює І.Арнольд, - оскільки читач знає, що він виділяє у тексті щось особливо важливе”. Назвою автор наголошував на бойовому характері своїх творів, свідомому заглибленні в минуле. Суспільно-політичні катаклізми викликали у нього не песимізм і розчарування, а дух спротиву, романтичний порив.Деталлю “повний сагайдак” підкреслювалася готовність виборювати волю дорогою ціною. Культ волі, козацької слави звучав у збірці на різних регістрах: то ніжним сопрано, то по-молодечому завзято.“Назва “Сагайдак” особливо влучно підібрана для єдиної збірки, – як вважають упорядники антології «Координати». – Багато віршів у ній справді – тугі і стрункі, як стріли. Крім того, ця назва пов’язана з головним тематичним колом збірки, яке стало своєрідною печаттю Дараганової творчості”. Мова йде про пильне вчитування автора у ходу історії, історіософізм його художнього мислення. Єдиною збіркою Ю.Дараган визначив тематичне коло поезії «Празької школи», виділив у ній вузлові моменти: екзотику княжої доби, велич козаччини, героїку визвольної боротьби українського народу. В цій збірці спостерігаються символічні образи, а саме історіософські символи (ті, які осмислюють історію) : сагайдак, стріла, тема смерті.