17. Визначення рейтингу кредиту за допомогою системи балів та фінансових коефіцієнтів.

З метою зниження кредитного ризику визначають рейтинг кредиту за допомогою системи балів та системи фінансових кое­фіцієнтів.

Система балів передбачає визначення балів за такими параметрами:

— призначення і сума кредиту;— фінансовий стан позичальника;

— строк і схема погашення боргу;— кредитна інформація про позичальника;— застава;— взаємовідносини позичальника з банком;

— ціна кредиту.

По кожному з цих параметрів визначається кількість балів від 1 (найменше) до 9 (найбільше).

Залежно від загальної суми балів кредити класифікують:

— найкращі;— високої якості;— задовільні;— граничні;— гірше граничних;— критичні (втрати).

У світовій практиці виділяють п'ять груп фінансових коефіцієнтів:

— ліквідності;— ефективності, або активності;— фінансового лівериджу;— операційні та прибутковості;— ринкові.

Ці коефіцієнти служать показниками того, що думають інвестори про минулу діяльність компанії та перспективи її розвитку.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити слід відносити до таких категорій:

клас А - фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту і проценти за ним у встановлені строки;

клас Б - фінансова діяльність добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас В - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас Г- фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;клас Д - фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені.

18. Система рейтингу банків «самеl».

У разі використання стандартизованого підходу до аналізу діяльності комерційних банків на основі системи CAMEL, оцінюючи адекватність капіталу (С — capital ade­quacy) з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників, обов'язково враховують результати інспек­торських перевірок якості активів. Водночас оцінюють якість активів (А — asset quality) щодо виявлення можли­вості їхнього повернення і ресурсів за позабалансовими статтями, а також визначення впливу проблемних кре­дитів на загальний фінансовий стан банку. Прибутковість і рентабельність (Е — earning record), зумовлені ко­ефіцієнтом прибутковості, пов'язані з об'єктивним аналі­зом активів: наявністю проблемних і безнадійних кре­дитів, амортизацією вартості активів (у тому числі й за­став) тощо. Рейтингова позиція ліквідності (L — liguidity position) щодо достатності коштів для виконання як зви­чайних, так і непередбачених зобов'язань, у першу чергу, залежить від ліквідності активів банку. Оцінка якості уп­равління (М — management quality) враховує рейтинг чо­тирьох інших напрямів аналізу, а отже — й управління кредитними ресурсами.

Один з головних напрямків банківського нагляду — визначення якості активів, що передбачає виявлення таких із них, які не можуть бути стягнені або реальна вартість котрих нижче зазначеної в банківській звітності. Для цього здійсню­ється ряд заходів:

— інспекторська перевірка на місці;

— класифікація проблемних кредитів, що заснована на аналізі можливості їх повернення [робиться інспекторами, що мають достатню кваліфікацію для здійснення оцінки кредитів та інших видів кредитних інструментів);

— встановлення кількісного (об'єктивного) рейтингу загальної якості активів банку відповідно до системи CAMEL, оцінка достатності резервних відрахувань банку на покриття збитків по кредитах;

— перевірка банківської установи на місці інспекторами, спеціально підготованими в області кредитного аналізу (оцінки кредитів), з метою здійснення детальної оцінки діяльності банку.

Після оцінки всіх п'ятьох компонентів системи рейтингу CAMEL виводять або підсумовують сукупний рейтинг банку.

Рейтингова оцінка встановлюється на підставі наступних критеріїв.

Рейтинг 1 (сильний) — банки, у яких:

— нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують відповідно 8 % і 5 %;

— показники капіталу кращі, ніж в інших;

— за результатами інспекторських перевірок якість акти­вів відмінна.

Рейтинг 2 (задовільний) — банки, у яких:

— нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують відповідно 8 % і 5 %

— показники капіталу одні з найкращих;

— за результатами інспекторських перевірок якість акти­вів задовільна або середня.

Рейтинг 3 (посередній) — банки, у яких:

— показники основного і сукупного капіталу відповідають нормативам;

— середнє положення проміж інших банків за показни­ками капіталу;

- середня якість активів, що визначено в ході перевірок.

Рейтинг 4 (граничний) — банки, які:

- виконують один із двох встановлених нормативів:

-знаходяться в кінці своєї групи за показниками капіталу;

-демонструють явну нездатність або проблеми з якістю активів за результатами інспектування.

Рейтинг 5 (незадовільний) — банки:

— які порушують встановлені нормативи або які мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу);

— у яких показники капіталу гірші серед інших банків групи;

• що мають граничну або незадовільну якість активів за результатами інспекторських перевірок.