14. Захист від ризиків і елементи управління ними.

Процентний ризик — це ризик зниження вартості власного капіталу, викликаний зміною ринкових процентних ставок.

Критичний рівень ризику зміни процентних ставок визначається ймовірністю того, що середня ставка за залученими коштами

банку впродовж періоду своєї дії може перевищити середню

процентну ставку за активами, що призведе до збитків банку.

Процентний ризик проявляється в двох аспектах:

1) зниження чистої процентної маржі внаслідок більш швидке зростання процентних витрат порівняно з доходами;

2) зниження ринкової вартості активів банку при зміні ринкової процентної ставки.

Обидва ці аспекти впливають на капітал банку:

І) через прибуток, тобто опосередковано;

2)безпосередньо.

Управління процентним ризиком може здійснюватися за до­помогою методів структурного балансування, геп-менеджменту, дюрації (натуральне хеджування) та проведення операцій з деривативами (штучне хеджування).

Структурне балансування портфелів активів і зобов'язань — це один із методів, з допомогою якого банк фіксує спред і нейт­ралізує ризик зміни процентної ставки. При цьому допускається, що всі процентні ставки як за активними, так і за пасивними опе­раціями змінюються однаково та в одному напрямі.

Основними параметрами управління процентним ризиком за допомогою балансування структури активів і зобов'язань є стро­ки та суми.

Сутність прийому полягає у встановленні співвідношень між строками залучення та розміщення однакових за обсягом коштів.

Збалансована за строками стратегія передбачає встановлення повної відповідності між термінами залучення та розміщення коштів. Така стратегія не максимізує, а стабілізує прибуток, мі­німізуючи процентний ризик.

Незбалансована за строками стратегія є альтернативним підходом, що надає потенційні можливості одержання підвищених прибутків за рахунок зміни процентних ставок. Використання за­значеної стратегії будується на прогнозі зміни швидкості, напря­мку та величини процентних ставок на ринку. Згідно з незбалансованою стратегією управління строки залучення коштів мають бути коротшими за строки їхнього розміщення, якщо прогноз свідчить про майбутнє зниження процентних ставок, і навпаки. Строки виконання зобов'язань банку мають перевищувати строки за активами, якщо прогнозується зростання ставок. Такий підхід дає можливість максимізувати прибуток, але супроводжується під­вищеним ризиком, пов'язаним зі зміною процентних ставок.

15. Оцінка і управління кредитним ризиком.

Кредитний ризик — це ризик несплати в установлений строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору.

Кредитний ризик визначається ймовірністю того, що пози­чальник не зможе або не захоче виконати свої зобов'язання згід­но з кредитною угодою. Управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виник­нення — на рівні кожної окремої позики та на рівні всієї сукуп­ності кредитних операцій банку.

Управляти ризиком означає чинити дії, спрямовані на підтри­мання такого рівня, який відповідає поставленим на даний мо­мент цілям управління.

У процесі управління кредитним ризиком комерційного банку слід визначити такі етапи:

— розробка цілей і завдань кредитн політики банку;

— створ адміністрат структури управління кредит­ним ризиком і системи прийняття адміністрат рішень

— вивчення фінансового стану позичальника;

— вивч кредит історії позичаль, його ділових зв'язків

— розробка і підписання кредитної угоди;

— аналіз ризиків неповернення кредитів;

— кредит монітор позич і всього портфеля по­зичок

— заходи з повернення прострочених і сумнівних позичок і з реалізації застави.

До чинників, які збільшують ризик кредитних операцій коме­рційного банку, належать:

— надмірна концентрація — зосередження кредитів в одному із секторів економіки, виді кредиту;

—надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококва­ліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки та видів кредиту;

— валютний ризик кредитного портфеля;

— структура кредит портфеля, якщо він сформовани лише з урахув потреб клієнтів, а не самого б— рівень кваліфікації персоналу банку.

При визначе рівня кредитного ризику враховуються:

— репутація клієнта;— можливість клієнта щодо погашення боргу;

— капітал клієнта;— умови, в яких знаходиться позичальник;

— застава.