68. Контокорентний кредит.

Контокорентний кредит — це кредит банку, що надається в національній чи іноземній валюті й відповідно до потреб клієнтів може використовуватися в різних обсягах, які не повинні пере­вищувати встановлений ліміт, що визначається, як правило, у межах 75 % середньомісячного обігу коштів на поточному рахун­ку позичальника за останні 6 місяців.

Позичальник використовує контокорентний кредит у різному обсязі залежно від свого фінансового стану. Цей кредит має за­стосовуватися тільки для фінансування обігових коштів або для підтримки поточного платіжного обороту. Він не повинен вико­ристовуватись для фінансування інвестицій, це — функція дов­гострокового кредиту.

Основними умовами контокорентного кредитування, що відображаються у договорі, є:

--максимальна сума кредитування, тобто дебетового залишку за --контокорентним рахунком (овердрафту);

--максимальний термін наявності за контокорентним рахун­ком дебетового сальдо;

--величина процентної ставки за користування контокорент­ним кредитом та комісійних платежів (оборотної комісії);

--забезпечення контокорентного кредиту.

Для отримання кредиту відкривається контокорентний раху­нок,

Контокорентний рахунок (поточний рахунок з овердрафтом).— цс єдиний рахунок клієнта в бан­ку, за яким на підставі дії договору здійснюються як кредитні, так і розрахункові операції.

Кредит може надаватися в різних формах: готівкою, переказа­ми, сплатою векселів, купівлею цінних паперів

За характером контокорентний кредит — це визначена банком кредитна лінія (ліміт), якою у разі потреби може скористатися клієнт. Ліміт кредитування для кожного позичальника встанов­люється індивідуально і залежить від його фінансового стану, обігових коштів, масштабів виробничо-комерційної діяльності

Деяку схожість з контокорентним рахунком має поточний ра­хунок з овердрафтом. Зазначений рахунок допускає тимчасове перевищення суми списання коштів над їх залишком на рахунку, шо свідчить про залучення в оборот кредиту. Таке від'ємне саль­до на цьому рахунку називається овердрафтом, а його розмір ви­значається в договорі між банком і клієнтом. Наявність поточно­го рахунка з овердрафтом не виключає можливості відкриття клієнтом для проведення окремих операцій додаткових позичко­вих рахунків.

69 Лізинговий кредит.

Лізинговий кредит — це вид економічних відносин між юри­дичними особами під час оренди майна, що супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Лізинг є формою майнового кредиту. На відміну від кредиту, лізинг передбачає, що після закінчення його терміну та виплати всієї обумовленої суми договору об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця (якщо договором не передбачено викуп об'єкта лізингу за залишковою вартістю або передання у влас­ність лізингоодержувача).

Об'єктом лізингу є рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій тощо) майно. Майно, яке є дер­жавною власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за пого­дженням з органом, що здійснює управління цим майном у по­рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути об'єктами лізингу: об'єкти оренди державного майна, крім окремого індивідуально визначеного майна державних підпри­ємств; земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Суб'єкти лізингу:

1 лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, бан­ківська або небанківська фінансова установа, який передає в ко­ристування об'єкти лізингу за договором лізингу;

2 лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

3 продавець лізингового майна (далі — продавець) — суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Залежно від особливостей здійсненні лізингових операцій, лі­зинг може бути двох видів — фінансовий чи оперативний.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладен­ня якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не мен­ший від строку, за який амортизується більша або повна частина вартості об'єкта лізингу.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укла­дення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у плат­не користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, мен­ший від строку повної амортизації об'єкта лізингу, і, як правило, з обов'язковим поверненням об'єкта лізингу його власникові піс­ля закінчення терміну дії позичкового договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовже­ний або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержу- вачу за договором лізингу.

Основним документом лізингової угоди є дого­вір лізингу.

Цей дого­вір має бути укладений у письмовій формі й містити дані про:найменування сторін; об'єкт лізингу; строк, на який укладається договір; доставку і прийом в експлуатацію об'єкта лізингу; розмір та порядок сплати лізингових платежів; викорис­тання та утримання обладнання; умови повернення об'єкта лізингу; умови страхування об'єкта лізингу; права та обов'язки сторін; відповідальність сторін; порядок вирішення спірних питань; форс-мажорні обставини; різне та додатки.

Витрати на утримання лізингового майна:

1 За фінансового лізингу всі витрати на утримання об'єкта лі­зингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо ін­ше не передбачено договором лізингу.

2 За оперативного лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та понов­ленням використаних матеріалів, несе лізиигодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капі­талу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану това­ровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності віт­чизняних підприємств.