74. Кредити під заставу векселів.

Надання банком кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредиту.

Кредити під заставу векселів можуть надаватись у вигляді:

--строкових кредитів, тобто позик, дата погашення яких зафік­сована за домовленістю з позичальником;

--кредитів до запитання, коли сірок погашення не вказується або встановлюється термін до настання строку погашення вексе­лів із застави.

Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укла­деного з векселедержателем-позичальником договору застави, в якому встановлюється місце зберігання заставлених векселів. У заставу приймаються високоліквідні векселі, строк платежу за якими є більш віддаленим у часі, ніж термін дії позики.

Вексель може бути переданий у заставу згідно з відповідним договором шляхом:

здійснення заставного індосаменту і передавання його за- ставо-тримачеві;здійснення іменного індосаменту на користь заставотримача;здійснення іменного чи бланкового індосаменту і переда­вання векселя заставотримачеві;простого передавання векселя на зберігання в депозит дер­жавної нотаріальної контори;

простого передавання векселя на зберігання заставотрима­чеві без учинення на його користь будь-якого індосаменту.

Векселі подаються пред'явником у заставу з реєстром вексе­лів, у якому векселі розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Після ухвалення банком по­зитивного рішення про прийняття в заставу всіх або окремих век­селів визначається оцінна вартість кожного векселя і сума креди­ту, що надається, а з позичальником укладається договір застави та кредитний договір.

Кредит надається в розмірі 60—90 % номінальної вартості ве­кселя, а сірок кредиту встановлюється відповідно до терміну по­гашення векселя. Договір надання кредиту під заставу векселів може містити положення, що стосуються специфіки застави, зокрема такі:

--право банку за потреби спрямовувати на погашення боргу суму, що надходить в оплату прийнятих у заставу векселів;

--право банку дозволити позичальнику за його ініціативою замінювати одні векселі до строку їх оилати іншими.

Звернення банком стягнення на заставлені векселі може бути здійснене шляхом:

--Пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержано за заставним або передавальним індосаментом;

--Продажу, якщо вексель одержано за передавальним індоса­ментом.

75. Авалювання та акцептування векселів банку.

Авалювання векселів – це ухвалення банком зобов'язань по повній або частковій оплаті векселя за одну із зобов'язаних по векселю осіб.

Авалювання - прийняття будь-якою особою зобов'язання оплатити

вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за векселем

осіб при неоплаті векселя платником у строк або у разі

неможливості одержати платіж за векселем у строк;

Акцепт - засвідчена підписом трасата або іншої особи

(посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому

вигляді, в якому він пред'явлений до платежу. Акцепт має бути

безумовним. Він має бути надписаний на векселі і може складатися лише з підпису трасата на лицьовому боці векселя. Акцепт трасата може бути обмежений частиною вексельної суми. Якщо за час від акцепту до пред'явлення векселя до платежу в текст векселя були внесені зміни без згоди акцептанта, останній відповідає згідно з умовами наданого ним акцепту;

акцептування (акцептація) - проставлення на векселі акцепту;

Аваль — це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов’язаннями якоїсь із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта). Аваль може вчинятися на переказному векселі або додатковому аркуші до нього — алонжі. Аваль виражається словами «Вважати за аваль», «Гарантую», «Як аваліст за…». В авалі відмічається, за кого він видається. Коли банк здійснює авалювання векселя, він тим самим надає такій особі кредит (строковий або до запитання). Авалістом може бути як третя особа, яка не має відношення до векселя, так і один із надписантів векселя. Аваліст є боржником «другої»черги, тобто він відповідатиме за зобов’язаннями по векселю у разі невиконання зобов’язань особою, за яку він виданий. Якщо клієнт банку не виконує своїх зобов’язань, банк повинен оплатити вексель. У такому разі, якщо банком було здійснено оплату переказного векселя, він набуває права як проти особи, за яку було здійснено платіж, так і проти осіб, що зобов’язані перед цією особою. Перед тим, як здійснити авалювання векселів, банк перевіряє кредитоспроможність клієнта. З цією метою клієнт подає до банку заяву, документи, які характеризують його фінансовий стан, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі. Векселі для авалювання подаються разом з реєстром векселів, пред’явлених до авалювання щонайменше у двох примірниках. Якщо банк після перевірки векселів приймає позитивне рішення, то з клієнтом укладається договір на авалювання. Сума, яку банк стягує на свою користь, розраховується на підставі відсоткової ставки банку. Крім цього, за іногородніми авальованими векселями можуть утримуватися комісія, дамно і порто. Також банк може утримувати з клієнта комісію за зобов’язання надати авальний кредит. Банк, що здійснив авалювання векселів, зобов’язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він видав аваль. Банк зобов’язаний платити за авальованим ним векселем, якщо: мала місце відмова від платежу або акцепту, якщо боржник за векселем припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні; боржник оголошений банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні. Відповідальність банку як аваліста припиняється, якщо була здійснена оплата векселя платником або особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника або раніше закінчення строку позовної давності проти банку-авзліста. У світовій практиці значного поширення набули акцентні операції комерційних банків. Їх суть полягає в тому, що банк гарантує оплату своїм клієнтам поставленої продукції шляхом акцептування замість нього переказного векселя. Банківські акцепти є досить ліквідними і можуть виступати як міжнародний платіжний засіб. Особливістю цієї операції є те, що акцептний кредит видається за боржника за векселем. Схема проведення такої операції: імпортер укладає з експортером угоду на купівлю продукції, надання послуг з умовою оплати контракту за допомогою банківського акцепту. Імпортер також домовляється з банком про акцептування ним переказного векселя. Експортер, відвантаживши продукцію, виписує переказний вексель на банк імпортера і передає його разом з комерційними документами банку, який погодився акцептувати переказний вексель. Банк імпортера акцептує цей вексель і передає його експортеру. Експортер може дочекатись строку оплати за векселем або переврахувати його на грошовому ринку, що переважно відбувається. Для більшої впевненості експортера у здійсненні банком акцепту тратти, як правило, імпортер відкриває на користь експортера безвідзивний акредитив. Для зниження ризику по такій операції банк здійснює контроль за товарно-грошовими потоками. Ризик банку також знижується за умови поєднання акцепту з рамбурсуванням, тобто відшкодуванням клієнтом суми платежу до настання строку платежу за банківським акцептом. Винагорода банку за здійснення такої операції складається з комісійної винагороди, яка сплачується одразу після досягнення домовленості на акцептування. Додаткові доходи від акцептної операції банк може отримати за допомогою врахування акцептованого ним векселя.