36. Оцінювання вартості кредитної послуги.

Існує 5 методів ціноутворення за кредитами, а саме: — метод «вартість плюс»; — метод «базова ставка плюс»; — метод максимальних процентних ставок (кеп); — метод «надбавки»; — метод «аналізу дохідності клієнта».

Метод «вартість плюс»

Метод враховує вартість залучених коштів та всі витрати бан­ку, пов'язані із наданням кредиту. Процентна ставка за кредитом охоплює:

— вартість залучення кредитних ресурсів для банку;

— операційні витрати, пов'язані з процесом кредитування (за­робітна плата кредитних працівників, вартість обслуговування кредиту, контролю за ним, вартість управління забезпеченням тощо);

— премію за ризик невиконання зобов'язань клієнтом;

— премію за ризик, пов'язаний зі строком кредитування;

— бажаний рівень прибутковості кредиту, який забезпечує достатні виплати акціонерам банку.

Необхідною умовою застосування такого підходу до ціно­утворення за кредитними операціями є наявність у банку ефекти­вної системи обліку витрат за кожним кредитом, а також управ­лінської інформації.

Головний недолік методу — ігнорування ринкових чинників, таких як попит і пропозиція, стан кредитного ринку, конкуренція тощо, а також припущення, що банк точно може обчислити свої витрати в розрахунку на кожний кредит. Метод «вартість плюс» використовується на ринках із низьким рівнем конкуренції.

Метод «базова ставка плюс»

Сутність методу полягає у визначенні кредитної ставки як су­ми базової ставки і кредитного спреду. За базову ставку можна взяти ставку пропозиції міжбанківського регіонального ринку; ставку першокласного позичальника; ставки міжнародних ринків (LIBOR, FIBOR і т. ін.), інші ставки, що є загальноприйнятними на конкретних ринках.

Метод максимальних процентних ставок (кеп)

Keп — це верхня межа процентної ставки, що пропонується клієнту незалежно від зміни ринкових ставок. Наприклад, якщо ставка становить «прайм-рейт» +2%, а кеп — 3%, то для базової ставки 8% кеп складатиме 13%. Це означає, що під час дії кредит­ної угоди процентна ставка не може перевищити 13%.

Метод «надбавки»

Метод «надбавки» полягає у визначенні кредитної ставки як суми процентних витрат залучення коштів на грошовому ринку та надбавки. Надбавка включає премію за кредитний ризик та прибуток банку. Здебільшого такий метод ціноутворення викори­стовується для надання кредитів великим фірмам на короткі строки (до ЗО днів), включаючи кредит «овернайт».

Метод «аналізу дохідності клієнта»

Метод аналізу дохідності клієнта базується на врахуванні всіх взаємостосунків із конкретним клієнтом. Оцінюючі всі складові дохідності, особливу увагу приділяють розрахунку прибутковості тих видів операцій, які здійснюються клієнтом у цьому банку.

Визначення ціни кредиту за таким методом має на меті зниження кредитної ставки нижче від загальнопри­йнятого рівня для заохочення найвигідніших клієнтів.

Якщо різниця між дохода­ми і витратами щодо суми кредиту перевищує середню норму прибутковості банку, то ставка за кредитом може бути знижена.

Метод аналізу дохідності клієнта має певні недоліки: склад­ність, громіздкість, необхідність розробки докладної звітності за доходами та витратами з обслуговування кожного клієнта.

Крім методів визначення кредитної ставки вартість кредиту залежить і від обраної системи встановлення та нарахування про­центів за позикою.