76.Споживчий кредит.

Споживчий кредит — кредит, який надасться тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який по­вертається в розстрочку, яюцо інше не передбачено умовами кре­дитного договору.

Споживчому кредиту притаманні такі особливості:

по-перше, цей вид позики відображає відносини між креди­торами і позичальниками, сутність яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання;

по-друге, споживчий кредит позичальники, як правило, бе­руть, коли їм бракує власних коштів, тоді як юридичні особи час­то використовують одержані кредити як джерело доходів;

по-третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими користуються переважно суб'єкти господарювання, споживчий кредит одержують фізичні особи;

по-четверте, повернення позиченої вартості у разі спожив­чої позики відбувається не в результаті вивільнення коштів у по­зичальника, а внаслідок їх накопичення;

по-п 'яте, споживчий кредит с засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей;

по-шосте, лише за умови споживчого кредитування кредит­ні відносини громадян будуються за схемою «фізична особа — фізична особа»;

по-сьоме, усі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проб­лем — підвищенню життєвого рівня населення (передусім із ни­зькими та середніми доходами), утвердженню принципів соці­альної справедливості. Саме з цій причини споживче кредиту­вання здебільшого регулюється державами особливо ретельно.

Суб'єктами кредитування є фізичні особи. У ролі кредиторів виступають комерційні банки, ощадні каси й асоціації, ломбарди, кредитні спілки, підприємства й організації. Між банками і населен­ням може існувати посередник, наприклад торговельна організація.

Об'єкти кредитування — це затрати, пов'язані із задоволен­ням потреб населення для купівлі товарів у особисту власність, а також затрати інвестиційного характеру на будівництво та під­тримку нерухомості.

Приватних клієнтів кредитують за тими самими принципат, що й суб'єктів господарювання, а саме: на умовах цільової спря­мованості, строковості, повернення, платності та забезпеченості.

77. Кредитна картка як одна із форм споживчого кредиту.

Найпоширенішим в сучасних умовах у західних країнах є такий вид банківського споживчого кредиту, як кредитування за допомогою кредитної картки. Основна перевага кредитної картки, яка й робить її надзвичайно популярною серед населення, є зручність у практичному користуванні. Кредитна картка — це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту. Кредитні картки виготовляють з матеріалу, важкодоступного для підробки. Нині в розвинутих країнах світу кредитні картки вийшли на перше місце як засіб розрахунку в сфері споживання. Сьогодні кредитні картки в грошовій сфері замінили готівку і чеки: розрахунки за товари і послуги проводяться позичальником в рахунок своєї кредитної картки. Використання кредитних карток значно полегшує умови надання споживчого кредиту. Для кожної з карток встановлюється ліміт кредитування.

Власники кредитних карток постійно отримують інформацію про залишок ліміту кредитування за нею і, відповідно, про необхідність продовження кредиту.

Отже, можна виділити такі типові стадії процесу споживчого кредитування за допомогою кредитних карток: 1) видача банком кредитної картки клієнту-позичальнику; 2) купівля позичальником товарів за картку в магазині; 3) передача магазином торговельних рахунків на куплені товари в банк; 4) перерахування банком коштів на поточний рахунок магазину; 5) щомісячне виставлення магазином рахунків за куплені товари власникові кредитної картки — постачальнику; 6) повернення позичальником коштів банку.

Кредитні картки для потреб споживчого кредитування можуть випускатися не лише банками, а й такими організаціями, як авіакомпанії, залізниці, готелі, телефонні фірми, автозаправочні станції тощо.

Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з: • комісії, шо стягується з торговельної організації за сплати рахунків за відпущені власнику кредитної картки товари;

-щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо така вста­новлена);-відсотків за кредит, що надасться власникам карток у межах ліміту кредитування.

Крім цього, вони можуть служити як дебетові картки, тобто їх можна використовувати як засіб доступу до рахунків клієнтів. Наприклад, їх можна використати для отримання готівки цілодо­бово за допомогою касових автоматів, а також депонування че­ків, переказу грошей з поточних рахунків на строкові вклади та погашення позик. Емісія власних кредитних карток є досить дорогою банківською операцією.тому наа практиці комерційні банки використовують загальнонаціональні (навіть всесвітні) системи кредитних карток. Найвідоміші з них: VISA, American Express, Euro Card та ін. Банки на основі купленої ліцензії емітують кредитні картки цих систем.