16. Критерії оцінювання кредитного ризику: репутація, можли­вість, капітал, умови, застава.

Репутація клієнта — це бажання і рішучість позичальника погасити свої зобов'язання. Репутація клієнта визначається на підставі особистих стосунків між банком і позичальником. Не слід забувати, що виникають іноді ситуації, коли клієнт свідомо не збирається погашати позичку. Тому тільки впевненість банкі­ра в тому, що позичальнику властиві такі якості, як чесність і по­рядність, може бути підставою для довіри до нього. Рівень репу­тації клієнта повинен бути підкріплений його менеджерськими здібностями.

Можливість клієнта — здатність позичальника отримати гро­ші по своїх активних операціях або по конкретному проекту, що пропонується прокредитувати й ефективно управляти своїми гро­шовими потоками, з тим щоби забезпечити повне та своєчасне по­гашення кредитної заборгованості і процентів. Слід мати на увазі, що якщо у підприємця справи ідуть кепсько, то у банкіра не може бути впевненості, що проект, під який надається кредит, буде реа­лізовано успішно. Не можна також вважати, що гарні справи на підприємстві в цілому є надійною запорукою ефективного впровадження заходу, що буде кредитуватися. Тому фактор «можливість» повинен бути присутнім як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і стосовно тієї справи, яку пропонується прокредитувати.

Капітал. Кожен клієнт повинен мати власну капітальну базу і стійку рішучість використати свій капітал у реалізації проекту, що кредитується, тобто взяти на себе певну частину ризику.

Дуже важливо при аналізі проекту, що кредитується, правиль­но визначити розмір кредиту. При цьому слід упевнитися, що клієнт не запитує більше кредиту, ніж йому потрібно, оскільки це може призвести до нераціонального використання лишку креди­ту, а звідси і до проблем його погашення. Слід також упевнитися, що клієнт не запитує менше кредиту, ніж йому необхідно, оскільки в цьому випадку можуть виникнути проблеми, пов'язані зі здійсненням проекту, що кредитується, а звідси і з погашенням кредиту. Згідно зі світовими стандартами при видачі кредиту в основні фонди частка власних коштів позичальника повинна складати не менше 30% заходу, котрий кредитується.

При видачі кредиту в оборотні фонди власні кошти позичаль­ника повинні складати не менше 50% валюти балансу, або власні кошти повинні повністю покривати запаси і витрати.

Умови, в яких перебуває позичальник, тобто знання поточно­го стану та огляд регіональної і загальноекономічної ситуації в економіці, а також у тій галузі, до якої відноситься позичальник.

Різні економічні умови і різні прогнози для різних галузей господарства часто вимагають різних підходів відносно надання позичок.

Застава — це надійне додаткове забезпечення повернення кредиту у формі застави, проте це не є головне джерело погашення кредиту. Застава — це страховка погашення кредиту. Застава, згідно з чинним законодавством України, є способом забезпечення зобов'язань, зокрема отриманих позик. У цьому ви­падку банк набуває права у разі невиконання позичальником зо­бов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним задово­льнити свої вимоги за рахунок вартості заставленого предмета. Тому предмет застави повинен мати такі характеристики.

1. Високу ліквідність. Під ліквідністю у даному разі розуміють здатність заставленого активу до конвертації у грошові засоби.

2. Здатність до тривалого зберігання (щонайменше протягом терміну дії кредитного договору).

3. Відносну стабільність ринкових цін на заставлений предмет та наявність реальної вартості предмета застави.

4. Низькі витрати на зберігання (утримання) та можливу реа­лізацію застави.