60. Джерела формування резерву під кредитні ризики.

Резерв під кредитні ризики розраховується та формується го­ловним банком та його філіями. Джерелом формування резерву під стандартну заборгованість є прибуток минулих років, відрахування до цього резерву прова­дяться щоквартально. За кредитами, що віднесені до інших груп —. під контролем, субстандартними, сумнівними і безнадійними, — створюється спеціальний резерв, відрахування до якого віднося­ться до витрат комерційного банку.

Згідно з чинним податковим законодавством 40% від обсягу нарахованого резерву включається до валових витрат і не оподат­ковується, а решта підлягає оподаткуванню. Отже, величина спеціального резерву, віднесена на витрати банку, зменшує прибуток і, відповідно, базу оподаткування. Це створює для банків стимул для адекватної оцінки якості кредит­ного портфеля та фюрмування резерву в повному обсязі. У разі зменшення розрахункової величини спеціального резерву порі­вняно з попередньою звітною датою внаслідок поліпшення яко­сті кредитного портфеля або в разі повернення попередньо спи­саного кредиту надлишкова сума резерву чи одержана ком­пенсація спрямовується на збільшення доходів. Кредитну забор­гованість за рахунок загального і спеціального резервів спису­ють за рішенням правління комерційного банку та згідно з чин­ним законодавством.

61.Особливості кругообігу оборотного капіталу сільськогосподарських підприємств.

Оборотний капітал знаходиться у постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу. Його запас на кожній стадії повинен бути таким, щоб забезпечити неперервну роботу підприємства. Загальний обсяг авансованих вкладень в оборотний капітал залежить від таких факторів: обсягу виробництва сільськогосподарської продукції та продукції переробки; умов матеріально-технічного постачання; умов реалізації і розрахунків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що виробничо споживаються в процесі виробництва; виробничого напрямку підприємства і рівня розвитку головної галузі. Потреба в оборотному капіталі, необхідна для забезпечення ефективного і безупинного функціонування виробництва, істотно залежить від часу знаходження авансованих коштів на кожній стадії кругообігу, що відбувається в такій послідовності:

ГК — грошові кошти; ВЗ — виробничі запаси; НВ — незавершене виробництво; ГП — готова продукція; КР — кошти в розрахунках.

Особливістю руху авансованих оборотних засобів є те, що не всі вони здійснюють повний кругообіг, оскільки певна частина готової продукції не реалізується, а спрямовується на відновлення і поповнення виробничих запасів з метою подальшого використання в наступному циклі виробництва (наприклад, корми, насіння). Тобто, утворюється мале коло кругообігу за схемоюВЗ -» НВ -» ГП -» ВЗ, існування якого вимагає специфічного підходу до визначення показників обороту оборотного капіталу. Іншими словами, чим менше часу ці засоби знаходяться на кожній із стадій їх послідовного руху, тим менше часу потрібно для повного кругообігу оборотного капіталу, і навпаки. Затримка авансованих оборотних засобів на певній стадії неминуче призводить до уповільнення кругообігу.

Особливістю кругообігу оборотного капіталу в аграрних підприємствах є те, що він авансується на тривалий час, нерідко на рік і більше. Це, насамперед, зумовлено технологією виробництва сільськогосподарської продукції, специфіка якої і визначає найбільше закріплення оборотних засобів на стадії виробництва. Але оскільки нова вартість створюється саме на цій стадії, то такий порядок є необхідним для забезпечення ефективної роботи аграрних підприємств у цілому. Через сезонність виробництва в аграрних підприємствах має місце нерівномірність вкладень оборотних засобів у виробничий процес, поступове, згідно з вимогами технологій, зростання цих вкладень аж до стадії реалізації продукції включно. чим більше оборотних засобів вкладається у виробництво на початку виробничого процесу, тим більше підприємство повинно їх авансувати для забезпечення нормального кругообігу, і навпаки. Оскільки через технологічні особливості і сезонність існує часовий розрив у вкладеннях коштів, то тривалість (період) виробництва продукції не збігається з часом перебування авансованих елементів оборотного капіталу на цій стадії.

при кредитуванні сільськогосподарських підприємств банк, перш за все, виходить із власної кредитної політики та основної стратегії функціонування. До того ж, вони мають враховувати особливості, не притаманні господарюючим суб'єктам інших сфер економічної діяльності, які слід враховувати під час надання кредитів:

по-перше, сезонність та неперервність виробничих процесів, що потребує кредитних ресурсів у чітко визначений час і в повному обсязі;

по-друге, уповільнений оборот капіталу, у зв'язку з чим потрібне збільшення термінів використання позичальником залучених коштів;

по-третє, нееквівалентність міжгалузевого обміну та низький рівень прибутковості галузі, на що позитивно впливатиме зменшення плати за використання запозичених коштів;

по-четверте, високий рівень зносу техніки та використання застарілих технологій, що потребує залучення значних обсягів кредитних ресурсів інвестиційного характеру;

по-п'яте, підвищена ризиковість галузі (вплив природних явищ та погодних умов, залежність та вплив на світові ціни на продовольство тощо), що передбачає застосування відповідного страхового захисту.