34. Оцінювання ліквідності балансу позичальника.

Ліквідність балансу можна визначити як засіб покриття зобо­в'язань підприємства його активами, термін перетворення в гро­ші яких відповідає строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу клієнта дає можливість оцінити здат­ність і вірогідність повернення взятих у борг коштів відповідно до умов кредитного договору.

Аналіз полягає у зіставленні коштів, за активом згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених у порядку убування лік­відності, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за строка­ми їх погашення і розташованих у порядку збільшення строків.

Активи підприємства залежно від ступеня ліквідності поділя­ються на чотири групи.

1. Найбільш ліквідні активи — всі статті грошових коштів клі­єнта і короткострокові фінансові вкладення. Сюди відносяться: каса, поточний рахунок, валютний рахунок, інші грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення.

2. Активи, що реалізуються швидко — дебіторська заборгова­ність та інші активи. Сюди відносяться: розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, строк оплати яких не настав; розра­хунки з дебіторами за векселями отриманими; розрахунки з бю­джетом; розрахунки з персоналом за іншими операціями; розра­хунки з дебіторами за авансами виданими; розрахунки з дочір­німи підприємствами; розрахунки з іншими дебіторами; інші оборотні активи.

3. Активи, що реалізуються повільно — вкладання у виробни­чі запаси і витрати. Величина цієї групи активів визначається як підсумок усіх за­пасів та витрат і довгострокових фінансових вкладень; розрахун­ків з учасниками за мінусом витрат майбутніх періодів.

4. Активи, що реалізуються важко — вкладання в основні засоби. Для розрахунку величини таких активів необхідно від основ­них засобів та інших позаоборотних активів відняти довгостро­кові фінансові вкладення; розрахунки з учасниками та прибавити внески в статутний фонд інших підприємств.

Пасиви підприємства залежно від ступеня терміну їх оплати поділяються також на чотири групи.

1. Невідкладені зобов'язання — кредиторська заборгованість та позички (довгострокові та короткострокові), не погашені в строк.

2. Короткострокові пасиви — короткострокові кредити і запо­зичені кошти.

3. Довгострокові пасиви —довгострокові кредити і запозичені кошти, а також розрахунки за майно.

4. Стійкі пасиви — це джерела власних коштів, за винятком розрахунків за майно.

Величина цієї групи пасивів визначається як різниця джерел власних та прирівнених до них коштів і розрахунків з персоналом за іншими операціями і витрат майбутніх періодів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним:

Баланс ліквідний, якщо:

Баланс вважається достатньо ліквідним, якщо:

Баланс неліквідний, якщо:

Баланс абсолютно неліквідний, якщо:

При аналізі ліквідності балансу клієнта найбільшу цікавість для банку, з погляду повернення виданого кредиту, мають перші дві гру­пи активів — найбільш ліквідні та активи, що реалізуються швидко.

35. Оцінювання ризику кредитної угоди.

Для зниження кредитного ризику крім визначення кредитосп­роможності провадиться також аналіз кредитної угоди ( проекту), що кредитується. Проект чи угода, запропоновані позичальником, повинні бути в принципі проаналізовані ним самим. Однак, такі елементи по­винні бути проаналізовані в тісному зв'язку з оцінкою кредитос­проможності позичальника:

— співвідношення між розміром пропонованого до фінансу­вання нового проекту і власним капіталом позичальника, а саме:

співвідношення «власний капітал/борг» після передбачуваного фінансування;

— коефіцієнт обслуговування боргу проекту, включаючи не­погашену заборгованість діючого підприємства і його передбачу­ваний (екстрапольований) прибуток;

—взаємозв'язок нового пропонованого проекту з поточною Діяльністю позичальника

Оцінка проекту при фінансуванні короткострокових комерцій­них угод має включати такі складові експертизи: -аналіз обгрунтування планованого виторгу від реалізації продукції; - аналіз обґрунтування повернення кредиту; -об'єкт кредитування (ціль кредиту); - термін кредиту; - суб'єкт кредитування (де позичальник має рахунки?); -розмір кредиту (співвідношення розміру власних засобів і суми кредиту); - порядок погашення кредиту;

—— строк окупності проекту; - місце розташування контрагента і позичальника; -—— аналіз можливості контролю з боку банку.

До найважливіших ризиків, що по­винні оцінюватися, можуть належати технічні та комерційні.

Технічні ризики інвестиційних проектів включають можли­вість: затримки науково-дослідних робіт, що входять до інвести­ційного проекту і становлять його сутність, неотримання запла­нованих технічних параметрів у ході конструкторських і техно­логічних розробок і т. ін.

До комерційних ризиків інвестиційних проектів відносяться ризики: неправильного вибору економічних цілей проекту; неправильної оцінки необхідних фінансових ресурсів; недотримання термінів проекту; незабезпечення поточних постачань по проекту; неправильної оцінки ринку збуту, взаємодій з контрагента­ми і партнерами; непередбачених витрат і перевищення кошторису проекту; ризики, пов'язані із забезпеченням прав власності по проекту;

ризики непередбаченої конкуренції і т. ін.