11. Оцінка можливості повернення позички за рахунок цільових джерел.

Повернення банківських кредитів означає своєчасне і повне погашення позичальниками виданих їм кредитів і відповідних процентів за користування кредитними коштами. Забезпечення повернення кредиту — це складна цілеспрямована діяльність банку, яка включає систему організаційних, економічних і правових заходів, що складають особливий механізм, який визначає за­соби видачі кредитів, джерела, терміни і засоби їхнього погашен­ня, а також документацію, що забезпечує повернення кредитів.

Джерела повернення кредитів поділяються на первинні та вторинні (додаткові). Первинним джерелом є прибуток пози­чальника (для юридичних осіб — виторг у готівковій або безготівковій формі, для фізичних осіб — заробітна плата або інші надходження). Вторинним є виторг від реалізації закладеного майна, перерахування коштів гарантом або страховою організацією.

Порядок використання банком первинних і вторинних джерел погашення позичок неоднаковий. Погашення кредитів за рахунок прибутку позичальника регулюється кредитним договором, договором застави, дорученням на перерахування відповідних коштів. Погашення здійснюється у день настання терміну платежу або в інший визначений період за наявності коштів на рахунку клієнта. Мри погашенні кредитів готівкою клієнт у відповідні терміни вносить гроші до каси банку. Можливе подовження терміну погашення кредиту, якщо клієнт очікує надходження.

Погашення кредиту за рахунок додаткових джерел означає залучення банку в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу. Даний механізм також має правове забезпечення (крім кредитного договору) у вигляді договору про заставу, га­рантійного листа, договору поручительства, страхового полісу.

Використання додаткових джерел навіть за наявності зазначе­них юридичних документів вимагає від банку особливих умов і тривалого часу. Так, реалізація прав з повернення кредиту при використанні застави майна позичальника припускає звернення до суду або арбітражу, а також потребує дотримання визначених умов по суті заставного права зі сторонами, як банку, так і позичальника. У результаті виникає тривала процедура розгляду і задоволення позову банку. Страхова органі­зація відшкодує збиток банку від неповернення кредиту тільки після ретельного вивчення чинників виникнення кредитного ри­зику і за дотримання умов страхової угоди.З огляду на трудомісткість роботи з вторинними джерелами і тривалість процедур включення їх до реального механізму пога­шення банківського кредиту, основний акцент при вирішенні пи­тання про можливість видачі кредиту варто відводити первинно­му джерелу — прибутку. Якщо виникає серйозний сумнів у реальності використання прибутку як основного джерела пога­шення кредиту, у видачі його краще відмовити. Вторинні (додат­кові) джерела лише підкріплюють первинні, але не заміняють їх.

12. Зміст кредитного договору.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кре­дитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальни­ком тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зо­бов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Кредитна угода являє собою розгорнутий документ, що підпи­сується обома сторонами кредитної угоди і містить докладний виклад усіх умов позички. Його основні розділи такі:

— свідчення і гарантії;— характеристика кредиту;— зобов'язуючі умови;— умови, що забороняють;— невиконання умов кредитної угоди;— санкції у разі порушення умов.

Розділ «Свідчення і гарантії» підтверджує, що позичальник:

— має сертифікат про інкорпорування;— має повноваження укладати кредитні договори і підписува­ти боргові зобов'язання;— не має заборгованості по податках;— має право розпоряджатися активами;— не має активів у заставі, крім відомих банку.

У розділі «Характеристика позички» докладно викладаються умови кредиту, а саме: вид позички, сума, процентна ставка, шкала погашення і забезпечення. Зазначено всіх учасників угоди, робиться посилання на боргове зобов'язання і документ про за­безпечення кредиту.

У розділі «Зобов'язуючі умови» сформульовані правила, яких повинний дотримувати позичальник протягом усього періоду дп позички:

— підтримувати визначений рівень оборотного капіталу;

— підтримувати стабільний рівень акціонерного капіталу;

— дотримувати установленої величини балансових коефіцієн­тів (коефіцієнта ліквідності і т. д.);

— регулярно представляти фінансові звіти, підготовлені з до­триманням усіх загальноприйнятих бухгалтерських правил;

—повідомляти банку про будь-яке погіршення фінансового положення і про будь-які несприятливі зрушення;

— забезпечити необхідне страхування від нещасних випадків, пожежі і т.п.;

—регулярно сплачувати податки та інші зобов'язання, що у випадку несплати можуть привести до накладення арешту на майно;

—тримати в порядку і забезпечувати необхідний ремонт бу­динків і устаткування;

— забезпечити працівникам банку можливість обстежувати бухгалтерські книги компанії на предмет виявлення їхньої іден­тичності даним, наведеним у звітах.

У розділі «Умови, що забороняють» зазначені дії, що не по­винні бути здійснені позичальником:

— не продавати чи закладати активи (крім випадків, коли це потрібно для нормальної роботи компанії);

— не купувати акції чи облігації (за винятком зобов'язань фе­дерального уряду);

— не виплачувати винагороди і дивіденди акціонерам вище обумовленого максимуму;

— не провадити опціонних угод з акціями компанії чи інших операцій з відстроченим відшкодуванням засобів;

— не видавати гарантій по боргах інших підприємств;

— не розширювати систему участі в інших підприємствах;

— не брати участь у злиттях і поглинаннях;

— не робити таких змін у керівних органах компанії, що вплинули б на її політику.

У розділі «Невиконання умов кредитної угоди» наводяться випадки, які варто трактувати як «невиконання» чи «порушення» договору:

— несплата чергового платежу за позичкою;

— порушення однієї з обмежуючих умов, що забороняють;

— оголошення банкрутства чи ліквідації справи;

— смерть позичальника.

У розділі «Санкції у випадку порушення умов угод» пере­лічується:

— вимога негайного погашення всієї суми боргу, що залишає­ться, і процентів по ній;

— вимога додаткового забезпечення гарантій;

— право банку сплатити борг, що залишився, за рахунок кош­тів, що є на поточному рахунку позичальника.

Не всі кредитні угоди містять усі зазначені розділи і пункти, але деякі моменти — характеристика кредиту, обов'язку креди­тора і позичальника, що розуміється під порушенням договору, — обов'язково присутні в документі про кредитну угоду.

Угоду підписують представники банку і компанії, а якщо по­трібно — гарант. Після цього комплект усіх документів передає­ться клієнту, а інший комплект із супровідними документами надходить у кредитне досьє банку. Потім у це досьє підшивають­ся всі звіти компанії, листування, записи.