- •Перелік питань, які необхідно опрацювати самостійно для засвоєння лекційного матеріалу з дисципліни «Біохімія молока і мяса» Біохімія молока і молочних продуктів
- •Хімічний склад молока.
- •2. Фізико-хімічні та технологічні властивості молока.
- •3. Біохімія лактації.
- •4. Фактори, які впливають на склад і властивості молока.
- •5. Фізико-хімічні та біохімічні зміни молока під час зберігання, транспортування і обробки.
- •2.1. Біохімічні процеси у м’язах після забою тварин.
- •2.2. Фактори, що впливають на якість м'яса
- •1. Біохімія м’язової, жирової, сполучної, кісткової та хрящової тканин, метаболізм у м’язовій тканині.
- •1.1. Хімічний склад м’яса. Біохімія м’язової тканини. Білки м’язової тканини.
- •2. Зміни біохімічних властивостей м’яса під впливом біологічних, фізико-хімічних та екопатогенних факторів.
- •Перелік питань, які необхідно опрацювати самостійно для засвоєння матеріалу лабораторно-практичних занять з дисципліни «Біохімія молока і мяса»
- •Тема 1. Хімічний склад молока
- •1. Хімічний склад молока, % (за о.І. Івашурою)
- •2. Хімічний склад молозива, %
- •3. Хімічний склад плазми крові і молока, %
- •Тема 2. Відбір середніх проб молока
- •Техніка відбору:
- •Тема 3. Консервування проб молока і підготовка їх до аналізу Техніка визначення:
- •Контрольні питання:
- •Тема 4. Визначення фізико-хімічних та біологічних властивостей молока
- •4.1. Органолептична оцінка молока
- •4. Вади молока і причини, що їх викликають
- •4.2. Визначення густини молока ареометром (гост 3625-84)
- •Хід визначення.
- •5. Густина молока, приведена до 20°с,°а
- •Тема 5. Аналіз молока
- •5.1. Визначення сухої речовини із сухого знежиреного молочного залишку в молоці
- •5.2. Визначення вмісту жиру кислотним методом
- •5.3. Визначення масової частки жиру турбодиметричним методом
- •5.4. Визначення вмісту загального білка і казеїну у молоці формольним методом
- •Хід визначення.
- •5.5. Визначення вмісту білка на рефрактометрі ірф-464
- •5.6. Визначення титрованої кислотності титрометричним методом (гост 3624-92)
- •Xiд визначення.
- •5.7. Визначення вмісту казеїну у молоці за методом Матіопуло
- •Xiд визначення.
- •5.8. Визначення вмісту молочного цукру в молоці йодометричним методом
- •Хід визначення.
- •Тема 6. Молоко як полідисперсна система
- •6.1. Перегляд жирових кульок під мікроскопом
- •6.2. Визначення кількості жирових кульок
- •Методика визначення.
- •6.3. Визначення діаметра і об'єму жирових кульок
- •Контрольні питання:
- •Тема 7. Дослідження технологічних властивостей молока
- •7.1. Визначення термостійкості за алкогольною пробою (гост 25228-82)
- •6. Об'єм етилового спирту і води при температурі 20°с
- •7.2. Визначення ефективності термічної обробки молока (гост 3623-73)
- •7.2.1.Виявлення пероксидази за реакцією з солянокислим парафенілендіаміном
- •7.2.2. Виявлення пероксидази за реакцією з йодисто-калієвим крохмалем
- •7.2.3. Реакція на фосфотазу із застосуванням фенолфталеїнфосфату натрію
- •7.3. Бактеріологічні дослідження молока та молочних продуктів
- •7.3.1. Визначення бактеріальної забрудненості молока за редуктазною пробою (гост 9225-84)
- •Редуктазна проба з метиленовим блакитним.
- •8. Кількість бактерій у молоці і його клас за редуктазною пробою з метиленовим блакитним
- •7.3.2. Редуктазна проба з резазурином
- •9. Кількість бактерій у молоці і його клас за редуктазною пробою з резазурином
- •Контрольні питання:
- •Тема 8. Визначення сиропридатності молока за сичужно- бродильною пробою (гост 9225-84)
- •Хід визначення.
- •10. Оцінка молока за тривалістю зсідання згустку
- •8.1. Визначення домішок анормального молока в збірному (гост 23453-90)
- •8.1.1. Визначення кількості соматичних клітин у молоці візуальним способом
- •11. Характеристика консистенції молока залежно від кількості соматичних клітин у 1 мл
- •8.1.2. Визначеним кількості соматичних клітин у молоці віскозиметром вмлк
- •12. Час витікання суміші залежно від кількості соматичних клітин
- •8.1.3. Дослідження молока корів, хворих на мастит
- •8.2. Контроль натуральності молока
- •8.2.1. Визначення розведення молока водою і збираним молоком
- •8.2.2. Визначення інгібуючих речовин з індикаторами резазурином I метиленовим блакитним (гост 23454-79)
- •Xiд визначення.
- •8.2.3. Визначення в молоці соди (гост 24065-80)
- •8.2.4. Визначення в молоці аміаку (гост 24066-80)
- •8.2.5. Визначення в молоці пероксиду водню (гост 24067-80)
- •Виготовлення процентних розчинів
- •Характеристика органолептичних показників м'яса різної свіжості
- •2. Значення коефіцієнта поправки при різному вмісті жиру у хлороформному розчині
- •3. Характеристика якості м'яса за пероксидним числом жиру
- •5. Вміст лжк в м'ясі кролів та птиці різної свіжості
- •6. Якість м'яса за пероксидним числом жиру
- •7. Шкала амінокислот
- •АКпр х 100/аКст
- •(АКпр/Спр) / (аКст/Сст) х 100
5. Густина молока, приведена до 20°с,°а
Показник ареометра, °А |
Температура молока, °С |
||||||
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
|
25 |
24,4 |
24,6 |
24,8 |
25,0 |
25,2 |
25,4 |
25,6 |
26 |
25,4 |
25,6 |
25,8 |
26,0 |
26,2 |
26,4 |
26,6 |
27 |
26,4 |
26,6 |
26,8 |
27,0 |
27,2 |
27,4 |
27,6 |
28 |
27,4 |
27,6 |
26,8 |
28,0 |
28,2 |
28,4 |
28,6 |
29 |
28,4 |
28,6 |
28,8 |
29,0 |
29,2 |
29,4 |
29,6 |
30 |
29,4 |
29,6 |
29,8 |
30,0 |
30,2 |
30,4 |
30,6 |
31 |
30,4 |
30,6 |
30,8 |
31,0 |
31,2 |
31,4 |
31,6 |
32 |
31,4 |
31,6 |
31,8 |
32,0 |
32,2 |
32,4 |
32,6 |
33 |
32,4 |
32,6 |
32,8 |
33,0 |
33,2 |
33,4 |
33,6 |
Контрольні питання:
1.3а якими показниками проводять органолептичну оцінку молока?
2.Опишіть техніку проведення органолептичної оцінки молока.
3. Вади молока і методи їх попередження.
4.Методика визначення густини молока.
5. Фактори, що впливають на точність визначення густини молока.
6. В яких одиницях визначається густина молока?
Завдання 1. Визначити густину молока в запропонованш пробі.
Завдання 2. Перерахувати молоко із літрів в кілограми: 250, 410, 534, 699, 1310.
Завдання 3. Перерахувати молоко із кілограмів в літри: 325, 472, 596, 780, 1310.
Тема 5. Аналіз молока
5.1. Визначення сухої речовини із сухого знежиреного молочного залишку в молоці
Суху речовину в молоці визначають висушуванням відповідно до вимог ГОСТ 3626-73. Суть цього методу полягае у висушуванні наважки досліджуваного молока до постійної маси при температурі 102°С i визначенні кількості випаруваної вологи. Різниця між масою наважки i кількістю вологи виражена в відсотках становить вміст cyxoї речовини в молоці. В умовах виробництва не завжди є можливість користуватись цим методом, тому масову частку сухої речовини можна визначити за формулою:
С =
Вмют cyxoї речовини в молоці корів можна розраховувати за модифікованою формулою професора М.І..Книги:
С
= 1,31 · Ж +
Процентний вміст сухого знежиреного молочного залишку (СЗМЗ) визначають за формулами:
СЗМЗ =
СЗМЗ = С-Ж
де: С - масова частка cyxoї речовини в молоці, %;
4,9; 4,0; 0,5; 5,0; 0,76 - постійні коєфіціенти;
Ж - вміст жиру в молоці, %;
а - густина молока в градусах ареометра
СЗМЗ - вміт сухого знежиреного молочного залишку, %;
Г - густина молока, кг/м3
5.2. Визначення вмісту жиру кислотним методом
Метод ґрунтується на виділенні жиру з молока центрифугуванням після розчинення білкових оболонок жирових кульок концентрованим розчином сірчаної кислоти і визначення його кількості в градуйованій частині.
Для визначення масової частки жиру у молоці необхідно виділити його у чистому вигляді, тобто звільнити від білкових оболонок. Як розчинник білків застосовують розчини різних кислот чи лугів. Стандартним методом визначення вмісту жиру у молоці є кислотний метод (ГОСТ 5867-69).
Внаслідок дії концентрованої сірчаної кислоти на казеїн утворюється комплексна сполука казеїнової і сірчаної кислот:
N
H2R(COOH)4+
2H2S04
→
CaS04
+
H2S04NH2R(CОО)6
(COO)2Ca
Крім комплексної сполуки, утворюється кальцієва сіль сірчаної кислоти у вигляді білого осаду (гіпс). Реакція супроводжується підвищенням температури суміші до 70-75 °С. При визначенні використовують також ізоаміловий чи аміловий спирт, який реагуючи з кислотою, утворює ізоамілово-сірчаний ефір:
2С5Н11ОН + H2S04 → 2Н20 + (C5H11)2S04.
ізоаміловий спирт ізоамілово-сірчаний ефір
Ефір розчиняється у надлишку кислотного розчину, одночасно знижуючи поверхневий натяг на межі розділу жиру і нежирової частини, чим сприяє з'єднанню крапель жиру, які звільнились від білкових оболонок. Цим забезпечується більш повне і швидке виділення жиру. При наступному центрифугуванні молочний жир (як найлегша складова частина суміші) концентрується у градуйованій частині жироміру.
Прилади і реактиви. Жиромір для молока з шкалою від 0 до 6% або від 0 до 7% і ціною поділки 0,1%; пробки гумові для жиромірів; піпетки на 10,77 мл; прилади для відмірювання сірчаної кислоти та ізоамілового спирту місткістю відповідно 10 та 1 мл; центрифуга з частотою обертання не менше як 1000 об/хв; баня водяна; штатив для жиромірів; термометри ртутні скляні від 0 до 100°С; кислота сірчана густиною 1810-1820 кг/м3; спирт ізоаміловий густиною 811—813 кг/м3.
Хід визначення.
1. У штатив установити необхідну кількість попередньо пронумерованих чистих жиромірів. Записати номери. Номер наносити простим олівцем на спеціальній ділянці жироміру.
У кожний жиромір, намагаючись не змочити горловину, відміряти дозатором 10 мл сірчаної кислоти.
Відміряти піпеткою 10,77 мл добре розмішаного молока. Рівень молока у піпетці установити за нижньою точкою меніску, тримаючи піпетку вертикально. Потім піпетку нахилити під кутом 45° і, приклавши її кінець до внутрішньої стінки внизу горла жироміру, дати повільно стікати молоку так, щоб воно не змішувалось із сірчаною кислотою, а нашаровувалось на неї. Коли із піпетки вийде остання струминка молока, витримати 7 секунд, не віднімаючи піпетку від жироміру. Краплю, яка залишається на кінчику піпетки, не видувати. Об'єм піпетки розрахований на те, що мізерна частина молока залишиться на кінчику піпетки при стіканні. Кінчик піпетки не повинен торкатись сірчаної кислоти, оскільки при цьому молоко коагулює і утворена пробка заважатиме його повному витіканню.
Відміряти дозатором 1 мл ізоамілового спирту, намагаючись не змочити горловину жироміру (це у подальшому може призвести до виходу пробки). Рівень рідини в ньому повинен бути на 0,5-1 мм нижче основної шийки.
Після заповнення всіх жиромірів, закрити їх гумовими пробками. При цьому жиромір слід тримати у кулаку за розширену частину (не за шкалу), завернувши його у серветку. Пробку вводити гвинтоподібним рухом доти, доки її кінець не торкнеться поверхні рідини.
Жироміри струшувати до повного розчинення білків. Перевертати жиромір 3-5 разів, щоб кислота з його вузької частини повністю змішалась з усім розчином.
Жироміри після струшування помістити на 5 хв. у водяну баню температурою 65+2 °С. Вода в бані повинна знаходитись вище шару вмісту у жиромірі.
Діставши жироміри із бані, витерти їх насухо і вставити у патрони (стакани) центрифуги, розміщуючи симетрично один проти одного, пробками до периферії. Якщо жиромірів є непарна кількість, для рівноваги вставити жиромір з водою.
Після центрифугування, якщо центрифуга без електрообігріву, поставити жироміри на 5 хвилин у водяну баню (65±2 °С), пробками донизу. Ставити їх у водяну баню необхідно тому, що вміст жиру за шкалою жироміру визначається саме при даній температурі.
Дістати жиромір із бані, витерти його, встановити нижню межу стовпчика жиру на найближчій поділці шкали. Для цього достатньо ледь порухати пробку. Утримуючи стовпчик жиру пробкою, зробити відрахування за нижньою точкою меніску (жиромір тримати вертикально, межа жиру повинна перебувати на рівні очей). Межа розділення жиру і не жирової частини повинна бути чіткою, а стовпчик прозорим. За наявності кільця буруватого чи темно-жовтого кольору і різних домішок аналіз повторити.
Більші поділки шкали жироміру відповідають цілим числам, а малі - десятим часткам вмісту жиру у молоці. Допускається розходження між показниками жироміру при паралельних визначеннях не більше 0,1 %.
