- •Перелік питань, які необхідно опрацювати самостійно для засвоєння лекційного матеріалу з дисципліни «Біохімія молока і мяса» Біохімія молока і молочних продуктів
- •Хімічний склад молока.
- •2. Фізико-хімічні та технологічні властивості молока.
- •3. Біохімія лактації.
- •4. Фактори, які впливають на склад і властивості молока.
- •5. Фізико-хімічні та біохімічні зміни молока під час зберігання, транспортування і обробки.
- •2.1. Біохімічні процеси у м’язах після забою тварин.
- •2.2. Фактори, що впливають на якість м'яса
- •1. Біохімія м’язової, жирової, сполучної, кісткової та хрящової тканин, метаболізм у м’язовій тканині.
- •1.1. Хімічний склад м’яса. Біохімія м’язової тканини. Білки м’язової тканини.
- •2. Зміни біохімічних властивостей м’яса під впливом біологічних, фізико-хімічних та екопатогенних факторів.
- •Перелік питань, які необхідно опрацювати самостійно для засвоєння матеріалу лабораторно-практичних занять з дисципліни «Біохімія молока і мяса»
- •Тема 1. Хімічний склад молока
- •1. Хімічний склад молока, % (за о.І. Івашурою)
- •2. Хімічний склад молозива, %
- •3. Хімічний склад плазми крові і молока, %
- •Тема 2. Відбір середніх проб молока
- •Техніка відбору:
- •Тема 3. Консервування проб молока і підготовка їх до аналізу Техніка визначення:
- •Контрольні питання:
- •Тема 4. Визначення фізико-хімічних та біологічних властивостей молока
- •4.1. Органолептична оцінка молока
- •4. Вади молока і причини, що їх викликають
- •4.2. Визначення густини молока ареометром (гост 3625-84)
- •Хід визначення.
- •5. Густина молока, приведена до 20°с,°а
- •Тема 5. Аналіз молока
- •5.1. Визначення сухої речовини із сухого знежиреного молочного залишку в молоці
- •5.2. Визначення вмісту жиру кислотним методом
- •5.3. Визначення масової частки жиру турбодиметричним методом
- •5.4. Визначення вмісту загального білка і казеїну у молоці формольним методом
- •Хід визначення.
- •5.5. Визначення вмісту білка на рефрактометрі ірф-464
- •5.6. Визначення титрованої кислотності титрометричним методом (гост 3624-92)
- •Xiд визначення.
- •5.7. Визначення вмісту казеїну у молоці за методом Матіопуло
- •Xiд визначення.
- •5.8. Визначення вмісту молочного цукру в молоці йодометричним методом
- •Хід визначення.
- •Тема 6. Молоко як полідисперсна система
- •6.1. Перегляд жирових кульок під мікроскопом
- •6.2. Визначення кількості жирових кульок
- •Методика визначення.
- •6.3. Визначення діаметра і об'єму жирових кульок
- •Контрольні питання:
- •Тема 7. Дослідження технологічних властивостей молока
- •7.1. Визначення термостійкості за алкогольною пробою (гост 25228-82)
- •6. Об'єм етилового спирту і води при температурі 20°с
- •7.2. Визначення ефективності термічної обробки молока (гост 3623-73)
- •7.2.1.Виявлення пероксидази за реакцією з солянокислим парафенілендіаміном
- •7.2.2. Виявлення пероксидази за реакцією з йодисто-калієвим крохмалем
- •7.2.3. Реакція на фосфотазу із застосуванням фенолфталеїнфосфату натрію
- •7.3. Бактеріологічні дослідження молока та молочних продуктів
- •7.3.1. Визначення бактеріальної забрудненості молока за редуктазною пробою (гост 9225-84)
- •Редуктазна проба з метиленовим блакитним.
- •8. Кількість бактерій у молоці і його клас за редуктазною пробою з метиленовим блакитним
- •7.3.2. Редуктазна проба з резазурином
- •9. Кількість бактерій у молоці і його клас за редуктазною пробою з резазурином
- •Контрольні питання:
- •Тема 8. Визначення сиропридатності молока за сичужно- бродильною пробою (гост 9225-84)
- •Хід визначення.
- •10. Оцінка молока за тривалістю зсідання згустку
- •8.1. Визначення домішок анормального молока в збірному (гост 23453-90)
- •8.1.1. Визначення кількості соматичних клітин у молоці візуальним способом
- •11. Характеристика консистенції молока залежно від кількості соматичних клітин у 1 мл
- •8.1.2. Визначеним кількості соматичних клітин у молоці віскозиметром вмлк
- •12. Час витікання суміші залежно від кількості соматичних клітин
- •8.1.3. Дослідження молока корів, хворих на мастит
- •8.2. Контроль натуральності молока
- •8.2.1. Визначення розведення молока водою і збираним молоком
- •8.2.2. Визначення інгібуючих речовин з індикаторами резазурином I метиленовим блакитним (гост 23454-79)
- •Xiд визначення.
- •8.2.3. Визначення в молоці соди (гост 24065-80)
- •8.2.4. Визначення в молоці аміаку (гост 24066-80)
- •8.2.5. Визначення в молоці пероксиду водню (гост 24067-80)
- •Виготовлення процентних розчинів
- •Характеристика органолептичних показників м'яса різної свіжості
- •2. Значення коефіцієнта поправки при різному вмісті жиру у хлороформному розчині
- •3. Характеристика якості м'яса за пероксидним числом жиру
- •5. Вміст лжк в м'ясі кролів та птиці різної свіжості
- •6. Якість м'яса за пероксидним числом жиру
- •7. Шкала амінокислот
- •АКпр х 100/аКст
- •(АКпр/Спр) / (аКст/Сст) х 100
7.2. Визначення ефективності термічної обробки молока (гост 3623-73)
Ефективність термічної обробки молока визначають виявленням у молоці ферментів пероксидази і фосфатази, які інактивують при температурі пастеризації не нижче 80°С з витримуванням 20-30 с. і температурі не нижче 63°С з витримуванням ЗО хв.
7.2.1.Виявлення пероксидази за реакцією з солянокислим парафенілендіаміном
Метод грунтується на розщепленні пероксиду водню ферментом пероксидазою з виділенням атомарного кисню, який, окислюючи парафенілендіамін, утворює сполуку синього кольору.
Припади і реактиви. Ваги лабораторні аналітичні 10 мл з ціною поділки 0,1мл; крапельниці з темного скла; колби мірні на 250 і 500мл, колби коніуні на 250 мл; баня водяна; 2%-ний водний розчин парафенілендіаміну солянокислого (зберігають у щільно закритому посуді із темного скла в темному прохолодному місці); кислота лимонна кристалічна, х.ч. або ч.д.а.; кислота сірчана концентрована, х.ч.; гідроортофосфат натрію х.ч. або ч.д.а.; 0,5%-ний розчин пероксиду водню; дистильована вода.
Для приготування буферної суміші 97 г гідроортофосфату натрію і 0,65 г лимонної кислоти, зважених з погрішністю не більше 0,0002 г, розчиняють дистильованою водою у мірній колбі на 500 мл, доливають до мітки і перемішують. Буферну суміш необхідно зберігати у щільно закритому посуді з темного скла.
Розчин пероксиду водню швидко розщеплюється, тому його необхідно готувати в невеликій кількості і зберігати у посуді з темного скла у прохолодному місці.
Хід визначення.
У скляну пробірку піпетками відміряють 5 мл молока і 2,5 мл буферної суміші, старанно перемішують скляною паличкою, переносять на 3-5 хвилин на водяну баню при температурі 35±2°С. Потім додають 6 крапель 0,5%-ного розчину пероксиду водню і 3 краплі розчину парафенілендіаміну солянокислого, перемішуючи колоподібними рухами вміст пробірки після внесення кожного реактиву. Пробірки знову ставлять на водяну баню і спостерігають за зміною забарвлення рідини.
При відсутності в молоці ферменту пероксидази його колір не зміниться. Якщо молоко в пробірці набуває темно-синього забарвлення, то воно не пастеризоване або пастеризувалося при температурі нижче 80°С, або було змішане з не пастеризованим. Чутливість методу дає можливість визначити домішку не менше 5% не пастеризованого молока до пастеризованого.
7.2.2. Виявлення пероксидази за реакцією з йодисто-калієвим крохмалем
Метод ґрунтується на розщепленні пероксиду водню ферментом пероксидазою з виділенням атомарного кисню, який, окислюючи йодистий калій, звільняє йод, що утворює з крохмалем сполуку синього кольору.
Прилади і реактиви. Прилади, аналогічні методу виявлення пероксидази з парафенілендіаміном солянокислим; 0,5%-ний розчин пероксиду водню; крохмаль картопляний; калій йодистий х.ч. або ч.д.а., дистильована вода; лійки скляні В 56—80ХУ-1; фільтри паперові діаметром 11 см.
Для приготування йодисто-калієвого крохмалю зважують 3±0,01 г крохмалю і змішують з 5-10 мл дистильованої холодної води до одержання однорідної маси. Окремо у колбі доводять до кипіння ЮОмл дистильованої води і, при безперервному помішуванні, доливають воду до розведеного крохмалю, не допускаючи утворення грудочок. Одержаний розчин доводять до кипіння. Після охолодження до розчину крохмалю додають 3 г йодистого калію, перемішуючи до повного розчинення кристалів.
Розчин йодисто-калієвого крохмалю нестійкий, тому його слід готувати у невеликих кількостях, і зберігати в темному прохолодному місці не більше 2 днів. Допускається замість йодисто-калієвого крохмалю використовувати окремо приготовлені 1%-ний розчин крохмалю і 10%- ний розчин калію йодистого.
При використанні йодисто-калієвого крохмалю, який зберігався більше 2 днів, необхідно його перевірити. Для цього у пробірці необхідно закип'ятити 5 мл молока і після охолодження додати 5 крапель йодисто- калієвого крохмалю і 5 крапель 0,5%-ного розчину перекису водню і перемішати. Поява темно-синього або сірувато-синього забарвлення свідчить про непридатність розчину.
Хід визначення.
В скляну пробірку відміряють 5 мл молока і додають 5 крапель розчину йодисто-калієвого крохмалю і 5 крапель 0,5%-ного розчину пероксиду водню, перемішуючи колоподібними рухами вміст пробірки після внесення кожного реактиву.
Якщо використовують окремо розчини крохмалю і йодисто-калієвого крохмалю, то у кожну пробірку з молоком додають 0,5 мл 1%-ного розчину крохмалю, 2 краплі 10%-ного розчину калію йодистого і 5 крапель 0,5%-ного розчину пероксиду водню, перемішуючи вміст пробірок після внесення кожного реактиву.
Наявність пероксидази визначають за зміною забарвлення. При відсутності ферменту в молоці його колір не змінюється. Це свідчить, що молоко пастеризували з дотриманням температурного режиму. При наявності пероксидази в молоці вміст пробірок не більш як через 2 хвилини набуває сіро-синього забарвлення, яке поступово переходить у темно-синє. Отже, молоко не піддавалося пастеризації або піддавалося пастеризації при температурі нижче 80°С, чи було змішане з непастеризованим. Поява забарвлення в пробірках через 2 хв після внесення йодисто-калієвого крохмалю і пероксиду водню не свідчить про відсутність пастеризації. Чутливість методу дає змогу виявити додавання не менше 5% непастеризованого молока до пастеризованого.
