Доля угкц

• До встановлення радянської влади УГКЦ (на чолі до 1 листопада 1944 р. з митрополитом К.Шептицьким ) складалася з :

• 3040 парафій;

• і 4440 церков;

• 10 єпископів;

• 2950 священників;

• Духовної академії;

• 5 духовних семінарій (540 семінаристів);

• 2 школи;

• 127 монастирів (520 ієромонахів, 1090 монахинь);

• 5 млн. віруючих.

• Смерть митрополита К.Шептицького стала сигналом до початку кампанії проти церкви.

• УГКЦ звинувачували у пособництві нацистам.

• Наступник К.Шептицького Йосип Сліпий марно намагався знайти спільну мову з радянською владою:

• Березень 1945 р. – підготовлена детальна інструкція щодо ліквідації УГКЦ, яка була ухвалена Сталіним;

• Квітень 1945 р. – заарештовані єпископи на чолі з митрополитом Й.Сліпим;

• УГКЦ було запропоновано «добровільно» возз’єднатися з Російською православною церквою;

• Почалися арешти, заслання до Сибіру:

• провідних діячів церкви;

• священників;

• монахів, монахинь (близько 2 тис.);

• Закрито церковні освітні установи, розгромлено митрополію, єпархіальні управління.

• 1946 р. - у Києві відбувся закритий процес проти греко-католицької ієрархії на чолі з митрополитом Й.Сліпим.

• 1946 р. – у Львові в соборі св. Юра скликано церковний псевдо собор, який ухвалив рішення про:

• Скасування Берестейської унії 1569 р.;

• Розрив з Римом;

• Підпорядкування греко-католиків Російській православній церкві.

• Організатор та ініціатор собору Г.Костельник був застрелений у Львові.

• УГКЦ перейшла у підпілля.

• В Закарпатті, до липня 1947 р. в мукачівській єпархії:

• відібрали 73 церкви;

• священників:

• 15 вислано до Сибіру;

• 3 вбито;

• 36 втекли за кордон;

• на мукачівського єпископа Г.Ромжу вчинено невдалий замах, але пізніше він був отруєний в лікарні;

• після смерті єпископа:

• закрито всі греко-католицькі церкви,

• 50 священників засудили до різних строків ув’язнення;

• Серпень 1949 р. – проголошення Московським патріархом «добровільного возз’єднання мукачівської єпархії з Російською православною церквою».

• Ліквідація УГКЦ була складовою частиною радянізації західноукраїнських земель. Вона мала підірвати опору національно-визвольного руху і духовну опору західних українців.

Проте УГКЦ остаточно не припинила свого існування. Її легальні структури існували за межами УРСР, а нелегальні діяли на західноукраїнських землях і мали назву «церква в катакомбах».

Боротьба оун - упа в 1944 - 1952 рр.

• Головна мета ОУН-УПА – створення незалежної української держави.

• Керує озброєною боротьбою ОУН-УПА Роман Шухевич (псевдонім - Тарас Чупринка).

• В 1944 – 1947 рр. ОУН-УПА веде збройну боротьбу із радянською владою.

• Для придушення збройної боротьби ОУН-УПА до Західної України прямують:

• Загони МВС-МДБ;

• Війська;

• Винищувальні загони;

• Групи самозахисту із місцевих активістів.

• В 1948 р. частина підрозділів УПА, зазнавши поразки, перейшла на територію Польщі, потім - в західну зону Німеччини.

• В 1950 р. Р.Шухевич із загоном був оточений поблизу Львова силами МВС-МДБ. Генерал Шухевич загинув, загін було знищено.

• В 1952 р. ОУН-УПА припинила існування як масова організація.

• Сильного удару націоналістичному руху було завдано після вбивства агентом КДБ у Мюнхені Л.Ребета (1957 р.) і С.Бендери (1959 р.).

• 170 тис. членів ОУН-УПА засуджено і відправлено до таборів.

• Члени ОУН-УПА в таборах ГУЛАГу:

• Стали одними з головних організаторів хвилі повстань і бунтів, що прокотилися в 1946-1955 рр.;

• Припинили терор карних злочинців проти політичних.