Результати і наслідки Перебудови Підсумки Перебудови

• Ліквідація тоталітарного режиму в СРСР.

• Знищення гегемонії КПРС у політичному житті.

• Плюралізація громадського і політичного життя.

• Створення багатопартійної системи.

• Розпад СРСР. Виникнення на його території незалежних держав.

• Ліквідація «світової соціалістичної системи».

• Розвал планової економічної системи, створення реальних умов для формування ринкових відносин.

• Припинення «холодної війни».

• Зміна співвідношення сил у світі.

• Перебудова сприяла пробудженню національної свідомості народів, що входили до складу СРСР.

• Зникали «білі плями» історії, в тому числі й ті, що стосувалися минулого кожного народу.

• В республіках спостерігалося розгортання національно-визвольного руху.

• Загострення суперечностей між союзним та республіканським керівництвом.

• Прагнення народів СРСР до національного самовизначення.

• Несправедлива національна політика союзного керівництва.

• Відсутність реальних результатів Перебудови у соціально-економічній та політичній сферах.

• Роль «прискорювача» розпаду СРСР відіграла спроба державного перевороту у серпні 1991 р.

• Таким чином, Перебудова призвела до діаметрально протилежних результатів.

Позитивні та негативні результати Перебудови

Позитивні	Негативні
Демократизація. Багатопартійність. Вдосконалення виборчої системи. Лібералізація суспільно-політичного життя. Підвищення політичної активності населення. Поява нових форм господарювання. Переосмислення історії. Припинення «холодної війни» і гонки озброєнь. Початок релігійного відродження. Розпад СРСР.	Розвал економіки і господарських зв’язків. Зниження життєвого рівня населення. Інфляція. Безробіття. Втрата моральних орієнтирів. Зростання злочинності.

Результати опитування населення з питання ставлення до Перебудови (у %)

№ з/п	Ставлення	Люди старшого покоління		Люди середнього покоління		Молодь
		За	Проти	За	Проти	За	Проти
1.	До Перебудови	20%	80%	40%	60%	60%	40%
2.	До економічних реформ	20%	80%	30%	70%	50%	50%
3.	До багатопартійності	-	100%	30%	70%	65%	35%
4.	До розпаду СРСР	30%	70%	38%	62%	80%	20%
5.	До висвітлення «білих плям» в історії	40%	60%	80%	20%	100%	-
6.	До демократизації	50%	50%	80%	20%	100%	-
7.	До зовнішньополітичної діяльності СРСР	50%	50%	80%	20%	80%	20%
8.	До відмови КПРС від керівної ролі	30%	70%	70%	30%	90%	10%
9.	До здобуття Україною незалежності	50%	50%	60%	40%	100%	-

Виведення: теоретично ідеї Перебудови мали шанс на реалізацію, але, як показало життя, крім загальних декларацій, М.Горбачов протягом шести років так і не зміг висунути будь-яку практичну концепцію реформування радянського суспільства.

Перебудова швидко зайшла в глухий кут, поглибила суспільно-політичну, економічну та національну кризи та завершилася розпадом СРСР.

Партійне керівництво України на словах однозначно виконувало «маневри» кремлівського керівництва, а насправді - певний час блокувало перебудовчі процеси в Україні. Перебудовчі процеси в Україні контролювала управлінська номенклатура тоталітарної держави.

Гласність у союзних республіках почалася з гострої критики перших партійних керівників та партійної номенклатури різного рангу. В.Щербицький, який 17 років очолював КПУ, залишився ортодоксальним комуністом і перетворився на одного з основних опонентів М.Горбачова.

Протягом 1985-1987 рр. в Україні не було значних політичних сил у вигляді громадських об’єднань та народних фронтів, які виникли в Прибалтиці та Росії. На тлі загального розвалу ситуація в Україні залишилася відносно стабільною.