Етапи політичної реформи

Етап	Суть етапу
1988 р.	Проголошення реформи. Теоретичні розробки напрямків її реалізації: Чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову; Ліквідація зрощування партійного і державного апаратів; Плюралізація політичного життя, аж до створення інших партій, але при гегемонії КПРС; Розширення повноважень Рад. Створення законодавчої бази для здійснення реформи. Конституційна реформа: Чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову; Ліквідація зрощування партійного і державного апаратів; Плюралізм політичного життя, але при гегемонії КПРС; Розширення повноваження Рад.
1989 р.	Початок роботи I з'їзду народних депутатів СРСР (травень-липень). Обрання нового складу двопалатної Верховної Ради СРСР. Обрання М.Горбачова головою Верховної Ради СРСР. Проголошення переходу влади від партійного апарату до Рад всіх рівнів.
1989 -1990 рр.	Зріст впливу політики гласності. Виключення із Конституції СРСР 6-ї статті, яка закріплювала керівну роль КПРС у радянському суспільстві (лютий 1990 р.). Формування багатопартійності. М.Горбачов обраний Верховною Радою СРСР на посаду Президента СРСР. Обрано Верховну Раду УРСР (1990 р.), 1/3 депутатів якої - представники демократичного блоку - ставили за мету поглиблення: √ Реформ; √ Демократії; √ Національного відродження України. Союзні республіки СРСР приймають Декларації про суверенітет.
Внутрішньополітичні реформи призвели до: Ліквідації монополії КПРС на владу; Переходу влади від партійних органів до Рад всіх рівнів; Формуванню багатопартійної політичної системи; Ухвалення Закону про вибори на демократичних засадах; Введення нової посади – Президента СРСР.

Нова схема державних органів СРСР

З’їзд народних депутатів срср Голова Ради Міністрів срср Генеральний прокурор срср

Верховна Рада СРСР

Голова Верховного Суду СРСР

Голова Комітету конституційного нагляду СРСР

Рада Союзу

Рада Національностей

Рада міністрів СРСР

Комітет народного контролю

Верховний Суд

СРСР

Комітет конституційного нагляду СРСР

Наслідки політичних реформ

• Розвал існуючої системи влади.

• Підрив монополії КПРС на владу.

• Зростання політичної активності населення.

• Відродження національної свідомості українського народу.

Політика гласності

• Відновлення історичних фактів і подій, які навмисно приховувалися:

• Про масштаби репресій;

• О вождях революції;

• Про страту царської родини;

• Твори, документи, матеріали, пов'язані з Українською революцією 1917- 1921 рр., діячами Центральної Ради та Директорії, подіями Громадянської війни в Україні;

• Насильницька колективізація;

• Про голодомор 1932-1933 рр.;

• З'явилося неупереджене висвітлення діяльності ОУН-УПА в роки Другої світової війни;

• Про зовнішню політику СРСР у різні роки;

• Секретний протокол Пакту Молотова-Ріббентропа;

• Доповідь М.Хрущова на ХХ з’їзді КПРС.

  • Обнародування фактів та подій сучасності, які раніше також приховувалися:

    • Екологічна катастрофа в багатьох регіонах СРСР (Чорнобильська катастрофа, екологічні проблеми);

    • Про економічне становище розвинених капіталістичних держав;

    • Реальний стан економіки країни;

    • Привілеї номенклатури;

    • Війна в Афганістані.

      • Публікація раніше заборонених творів письменників радянської епохи, закордонних письменників:

        • Глядачі побачили заборонені раніше фільми: «Тіні забутих предків», «Покаяння», «Холодне літо 53-го»;

        • З'являються документальні фільми, що розповідають про сувору дійсність минулих років;

        • Починають виходити твори Й.Бродського, В.Войновича, О.Солженіцина, Є.Замятіна, Дж. Оруела та ін.;

        • Повернуто із забуття романи В.Винниченко, драми М.Куліша, оповідання М.Хвильового, вірші М.Зерова, новел Г.Косинки;

        • З'являються твори сучасників - В.Симоненка, Л.Костенко, Е.Сверстюка, И.Дзюби, И.Драча;

        • С.Плачинда, Ю.Щербак поклали початок екологічній тематиці;

        • М.Жулинський розгорнув публікацію забутої спадщини, ліквідацію «білих плям» в українській літературі.

          • Публікація праць філософів, соціологів, економістів, психологів та ін., які раніше вважалися антимарксистськими і на цій підставі не розповсюджувалися.

          • Початок публікацій творів українських письменників-шістдесятників, репресованих у роки застою: В.Стуса, Є.Сверстюка, Ігоря та Ірини Калинців.

          • Початок публікацій історичних творів М.Грушевського, М.Костомарова, заборонених творів І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», М.Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання?».

          • Більш широке знайомство радянської громадськості з масовою культурою Заходу.

          • Ослаблення цензури (а потім її скасування), свобода слова (трохи обмежена):

            • Важливу роль у розвитку гласності зіграли журнали: «Новий мир», «Огонек», «Дружба народів», «Український історичний журнал».

          • Були створені можливості для підвищення ролі української мови в житті республіки:

• Відомі письменники - Ю.Мушкетик, Б.Олійник, Д.Павличко виступили:

• за обов'язкове вивчення української мови в школах;

• проти «духовного Чорнобиля».

• Відмова в засобах масової інформації від нав'язування класових і партійних оцінок суспільних явищ як єдино вірних на користь загальнолюдських.

• Створення умов для розвитку свободи інформації, можливостей відобразити в засобах інформації різні точки зору.

• Нові телевізійні передачі будили інтерес до української історії.

• Припинення всіх видів переслідувань за переконання, висловлення думок та судження.

• Нова хвиля десталінізації (за рік 1988 р.):

• Реабілітовано 59 тис. осіб;

• Повернулося 300 політв’язнів.

• Забезпечення більшої відкритості радянського суспільства.

• Виникнення організацій і суспільних неформальних об’єднань:

• В 1987 р. у Києві створено Український культурологічний клуб (УКК). Члени клубу проводили дискусії про закриті сторінки радянської історії. Обговорювалися проблеми української культури й мови. Зазнаючи утиску з боку влади через опозиційність режиму, УКК само розпустився;

• Восени 1987 р. у Львові виникло «Товариство Лева» - молодіжна організація, яка поєднувала людей різних політичних поглядів, що займаються питаннями культури, політології тощо;

• В 1988 р. в Україні масово створюються нові громадські неформальні об’єднання: студентська організація «Громада» у Київському університеті, «Товариство української мови м.. Т.Шевченка» у Львові, «Спадщина», Союз незалежної української молоді, Демократичний союз студентів, Студентське братерство;

• Навесні 1989 р. у Києві виникло товариство «Меморіал». У нього входили письменники, митці, кінематографісти, театральні діячі. Товариство виступило за вшанування жертв сталінських репресій. Філії «Меморіалу» діяли в багатьох містах України.

• Соціальний склад неформальних об’єднань був строкатим: від колишніх дисидентів і шістдесятників до комсомольців. Переважала молодь.

• Практичне значення неформальних організацій було в пожвавленні ними суспільно-політичного життя: вони випускали газети «Вибір», «Вільна Україна», «Прогрес», проводили масові мітинги у Києві, Львові, Вінниці, Харкові, Хмельницькому.

• Під впливом неформальних організацій було прийнято Закон «Про мови в Українській РСР».

• Не створювалися перешкоди під час прийому передач закордонних радіостанцій «Воля», «Голос Америки», «Бі – Бі – Сі» та ін., телевізійних передач з-за кордону.

Характерні риси гласності

• Об’єктивність.

• Достовірність.

• Доказовість.

• Перевірка інформації.

• Чесність.

• Порядність.

• Відповідальність перед законом.

Нові суспільні об'єднання в Україні