Частка України в загальносоюзному виробництві в післявоєнний період

Чавун

Сталь

Прокат

Цукор

Залізна руда

Вугілля

47,8%

30,6%

33,2%

71,5%

53%

30%

В промисловості

Позитивні

Негативні

• Відновлено зруйновані в роки війни:

• Промислові підприємства;

• Шахти;

• Електростанції;

• Транспорт.

• Ті галузі промисловості та підприємства, які випускали в роки війни воєнну продукцію, перейшли на виробництво мирної продукції: верстатів, устаткування та ін.

• Україна відновила свою роль в промисловому потенціалі СРСР, а за рівнем індустріального розвитку випередила багатьох країн Європи:

• Засновано нові галузі промисловості:

• автомобілебудівна;

• радіотехнічна;

• приладобудування.

• Побудовано нові крупні заводи:

• Київський авіаційний;

• Одеський автозбиральний;

• Харківський підшипниковий;

• Запорізький трансформаторний;

• Львівський інструментальний та ін.

• Було введено в експлуатацію газопровід Дашава-Київ протяжністю 520 км.;

• Зросли обсяги промислового виробництва в порівнянні з довоєнним рівнем;

• В 1950 р. об'єм промислового виробництва перевищив довоєнний рівень 1940 р. на 15%, що було більше запланованого;

• В Західній Україні почалося:

• будівництво нових підприємств;

• освоєння нових родовищ:

• нафти;

• газу;

• вугілля;

• сірки.

• В ході відновлення промисловості зміцнилися:

• Адміністративно-командні методи керівництва;

• Вплив ВКП(б) і КП(б)У на промисловий розвиток країни.

• Відновлення промисловості не передбачало (за рішенням керівництва СРСР) її модернізування, як це відбувалося в європейських країнах – тобто відбувалося екстенсивним шляхом.

• Легка і харчова промисловості відновлені не в достатній мірі (80% довоєнного рівня 1940 р.).

• Значні кошти поглинала «гонка озброєнь».

• Підприємства України були переобтяжені замовленнями на розробку і виробництво зброї, в тому числі атомної.

В сільському господарстві

Позитивні

Негативні

• В 1948 р. завдяки зростанню виробництва сільськогосподарської продукції було скасовано продовольчі карточки.

• Зникла загроза голоду.

• В 1950 р. було досягнуто довоєнного рівня виробництва сільськогосподарської продукції.

• Україна знову стала житницею і тваринницькою базою СРСР.

• Командно-адміністративні методи керівництва зміцнилися.

• Не було здійснено (в основному через брак коштів) модернізацію сільського господарства:

• На дореволюційному рівні залишилася інфраструктура сільського господарства:

• дороги;

• елеватори;

• сховища;

• переробні потужності;

• магазини.

• Не впроваджено найновіших зразків:

• сільськогосподарської техніки;

• продуктивних порід худоби;

• елітного посівного фонду;

• агротехнічних прийомів;

• організації праці.

• Виняток становила лише незначна частина колгоспів, радгоспів-«маяків» та регіонів, прилеглих до столиці, або до крупних промислових міст.

• Зростання виробництва сільськогосподарської продукції було досягнуто не лише за рахунок збільшення капіталовкладень, але й внаслідок безжалісної експлуатації селян:

• Низька оплата трудоднів, а інколи – її відсутність;

• Великий сільськогосподарський податок;

• Обмеження пересування селян через відсутність у них паспортів;

• Відсутність пенсійного забезпечення;

• Відсутність виплат по тимчасовій непрацездатності;

• Жорсткий контроль за відпрацюванням мінімуму трудоднів;

• Депортація до Сибіру і інших віддалених районів СРСР тих, хто не виробив мінімуму трудоднів.