Україна на початку XXI століття

(2004-2011 рр.)

Внутрішньополітична боротьба в Україні Соціологічне опитування: Чи є демократія в Україні?

В.Чорновіл, лідер Руху: «Суспільство ще не прокинулося від тоталітарного дурману… Політична летаргія – одна з найтяжчих хвороб українського народу» (Сегодня, 1998, 9 вересня).

С.Рябов, професор, політолог: «10 років незалежності не дали нам демократичної свідомості і демократичної політичної культури мас. Перспектива буде залежати від того, чи зможемо ми (вчені, викладачі, інтелігенція) культивувати ідеали демократії у свідомості наших громадян» (День, 2001, 21 серпня).

Є.Акимович, політолог: «Перш за все потребує зміни моральний клімат у країні, бо люди з мораллю тоталітарного суспільства не можуть жити в умовах демократії, яка вимагає від людини вміння брати на себе відповідальність за свої дії і за своє життя» (День, 1998, 27 травня).

Л.Кравчук, перший Президент незалежної України: «Я знав, що процеси перемін дуже болючі, бо свідомість людини завжди консервативна. Та плюс до того 70 років партійної адміністративної влади» (Слобода, 2001, 28 серпня).

«Що мене втішає, так це те, що ми стали на шлях демократії, тут вже мене ніхто не переконає» (Слобода, 2001, 28 серпня).

М.Попович, член-кореспондент НАН України: «Нині йде процес загального розчарування в демократії і незалежності» (Украина и мир сегодня, 2000, № 40).

Читач І.Котик з Київської області (День, 2001, 18 серпня) вважає головною перешкодою для розвитку держави повне домінування у суспільстві колективної психології.

С.Головатий, народний депутат України: «Ставлення населення до демократії, реформ і національної ідеї характеризується скоріше цинізмом, скептицизмом і втомленою байдужістю, ніж надією, вірою і задоволеністю» (День, 1999, 17 квітня)

В.Семиноженко, віце прем’єр–міністр: «Наше суспільство свідомо позбавилося тоталітарного минулого, стало на шлях демократичного розвитку і національного відродження…» (День, 2001, 21 серпня).

В.Суслов, народний депутат України: «Даремно ми тішимося думкою, що маємо ринкову економіку і демократичну державу. До цього нам ще дуже і дуже далеко» (Сільські вісті, 2001, 16 серпня).

О.Мороз, лідер КПУ: «За всіма ознаками, в Україні створено різновид авторитарної влади, назву якому придумати непросто. За системою організації управління – це пізній феодалізм. За інтересами і метою управління – кланова олігархія. За методами досягнення поставлених цілей – кримінальна диктатура…» (Сільські вісті, 2002, 20 серпня).

Л.Кучма, другий Президент незалежної України: «Демонтовано основні підвалини тоталітарної системи. Наша держава впевнено стала на магістральний шлях, яким йде все людство. Він нерозривно пов'язаний з розвитком демократії та побудовою ринкової економіки» (З виступу 16.11.200).

З листа громадянина Г.Оберемка в газету «День» (18.08.2001): «Демократія вимагає високого рівня життя і культури у суспільстві. Тому і справжньої демократії у нас немає, оскільки немає економічної бази для неї».

О.Білорус, професор, член-кореспондент НАН України: «В Україні створена система неототалітаризму, яка ховається під личиною псевдо демократії – демагогії та авторитаризму» (Голос України, 2001, 23 жовтня).

Дослідник авторитаризму доктор історичних наук Ю.Шаповал: «Колапс Радянського Союзу у 1991 р. не ознаменував краху комунізму у тому вигляді, як це зображував дехто з аналітиків у нас і за кордоном. Навіть президентські вибори в Україні у листопаді 1999 р., що, на думку багатьох оптимістичних коментаторів, означали кінець доби комунізму в Україні, на моє глибоке переконання, так і не ознаменувались прощанням з важким тоталітарним минулим».

1. Україна – це молода незалежна держава, яка крокує до демократії.	21%
2. Україна – це молода незалежна держава, яка зберегла радянські традиції і прямує до тоталітаризму.	12%
3.Україна ніколи не була і не є політично та економічно незалежною державою.	39%
4.Україна має всі можливості у найближчі роки стати процвітаючою державою.	19%
5. Інше.	5%
6. Вагалися відповісти або не відповіли.	4%