Україна в умовах глобалізації Цивілізаційно-культурний феномен України у контексті цивілізаційного розлому

Глобалізація сучасності відображає об’єктивний процес активізації взаємопроникнення та взаємозалежності сучасних соціально-економічних, інформаційно-технологічних і суспільно-політичних процесів у світовому масштабі.

Глобальний масштаб означає включення у їх сферу практично всіх країн та народів, культур і цивілізацій.

Лімітрофне положення - це проміжне становище або стан.

Україна належить до так званих «розколотих» цивілізацій регіонального чи локального рівня.

Водночас наша держава перебуває на перехресті трьох великих і потужних цивілізаційних просторів – західноєвропейського, євразійського, ісламського, що зумовлює розходження і навіть протистояння в українському щодо культурно-цивілізаційних орієнтацій.

Важливе значення має лімітрофне (від лат. limitropus) – прикордонне визначення держав, які утворилися після Жовтневої революції 1917 року на окраїні колишньої Російської імперії: Естонія, Литва, Латвія, Фінляндія.

Європа (натовська) вважає східні кордони України лінією розмежування між Європою і Росією.

Росія вважає західні кордони України лінією розмежування між НАТО і простором СНД, який вона розглядає як зону особливих інтересів.

Якщо народ «лімітрофа» не укорінюється в структуру якоїсь регіональної цивілізації, то його самоутвердження у формі незалежної держави залишається проблематичним.

Україна є лімітрофом у трьох вимірах, які характеризують перехідний характер української держави і суспільства. Звідси постає як проблемність, так і політична необхідність віднайти свій шлях розвитку, своє місце у світі глобальних зрушень.

Виміри лімітрофу України

• Геополітичний вимір:

• Між НАТО і Росією.

• Економічний вимір:

• Між країнами з переважно ринковою економікою Заходу і державно-монополістичною під контролем нового правлячого класу економікою Росії.

• Духовно-моральний вимір:

• Між тоталітарно-моноідеологічним минулим і багато в чому невизначеним майбутнім (у формі фактично лише ідеї про правову, демократичну, соціально орієнтовану державу).

Причини невизначеності України

• Ще не стала єдиною культурно-цивілізаційною системою.

• Можливість виникнення кризових явищ у між цивілізаційних відносинах.

• У країні великі групи належать до різних цивілізацій.

• Між групами постійно триває протиборство: кожна намагається визначити країну як свій політичний інструмент, щоб піднести на державний рівень свою мову, релігію і символи.

• Сили відштовхування розколюють країну на частини, що тяжіють до цивілізацій інших суспільств.

• Наявність ознак внутрішнього розколу української цивілізації.

• Для України необхідно (Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р.):

• Залишитись єдиною;

• Зміцнювати незалежність;

• Мати тісні відносини з Росією;

• Розвивати дружні зв’язки із Заходом