Нові тенденції в культурному й духовному житті України Мовна політика держави

• За даними Інституту соціології НАН України, у 2005 р. українську мову вважали рідною 64,3% населення, російську – 34,1%.

• Близько 80% ефірного часу телерадіотрансляцій заповнено не україномовним продуктом.

• Річний тираж газет, що видаються українською мовою, за 10 років скоротився з 50% до 32%.

• З 2004 р. в Україні розпочався активний процес українізації, але на жаль, в Східних областях України, де мешкає більшість російськомовних українців, цей процес проходить без урахування їх інтересів.

• З 2004 р. у Верховній Раді не розглянуто проект Закону про визнання російської мови другою державною мовою.

Держава і меценати

• Меценатство є поширеним джерелом недержавної підтримки культурного розвитку, однак за останні півтора десятиліття воно слабо розвинулося, тому що:

  • Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» мало впливав на розвиток меценатської діяльності, яка залишалася непрестижною і невигідною;

  • Розроблений у 2004 р. проект Закону «Про меценатство» досі перебуває в парламенті на доопрацюванні.

Культура

• На потреби культури в державному бюджеті 2005 р. було асигновано в 1,5 рази більше коштів, ніж у 2004 р., але діячі науки, літератури, мистецтва, вчителі, працівники культосвітніх закладів, представники інших професій, пов’язаних з освітою і культурою, тобто так звані «бюджетники», потерпали через:

• Низьку заробітну платню;

• Несвоєчасну виплату заробітної платні;

• Відсутність коштів для безперебійного функціонування закладів культури.

• На 35% підвищилась заробітна платня працівників сфери культури, але несприятлива економічна ситуація призвела до понаднормативної інфляції, що позначилося на реальних заробітках діячів культури та освіти.

• Істотно виріс недержавний, як українсько- так і російсько-культурний сектори, але створити цілісну систему сприяння культурі держава не спромоглася.

• У квітні 2005 р. відбулися парламентські слухання на тему «Культурна політика в Україні: пріоритети, принципи та шляхи реалізації». Це передбачало:

• Збереження національної культури;

• Формування нових механізмів сприяння розвитку культури;

• Відновлення українських традицій та звичаїв, пам’ятників української культури;

• Популяризація культурно-історичної спадщини українського народу;

• Реконструкція та введення в експлуатацію замків, пам’яток дерев’яної та мурованої церковної архітектури;

• Розвиток туризму;

• Охорона та збереження нематеріальної культурної спадщини;

• Утворення розвинутого національно-культурного простору;

• Забезпечення вільного доступу всіх громадян до культурних цінностей;

• Забезпечення умов для реалізації творчого потенціалу людини;

• Забезпечення вільного розвитку національних меншин в Україні;

• Поглиблення інтеграції у міжнародний культурний простір, розширення участі України в програмах і проектах Ради Європи та Європейського Союзу;

• Розвиток мережі інформаційно-культурних центрів України за кордоном.