Неосталінізм і Україна

• Нові хвилі політичних репресій проти:

• Інакодумців;

• Поборників ідей національної свідомості;

• Прибічників суверенності Української держави.

• Масові арешти – в серпні 1965 р. в ряді міст затримано близько 30 інтелігентів-шістдесятників.

• Висування традиційного звинувачення в «антирадянській агітації і пропаганді».

• Активізація «профілактичної роботи» з представниками вільнодумної інтелігенції.

• Відкриті партійні збори з участю громадськості, на яких засуджували злочинні дії «відщепенців» та їхніх захисників.

• За найменший прояв прихильності до дисидентів:

• Звільняли з роботи;

• Виключали з партії й комсомолу;

• Виганяли з інститутів.

• Посилення боротьби з українським націоналізмом, який суперечив офіційній ідеології інтернаціоналізації, зближення та злиття націй.

• Ідеологічний наступ проти «ідеалізації» минулого українського народу:

• Заборона вживання поняття «український»;

• Заборона слова «козацький»;

• Заборона словосполучення «Запорізька Січ»;

• У травні 1964 р. спалено україністику в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР.

• Україна була приречена на «об’єктивне» й «закономірне» національне вмирання.

Опозиційний рух

Ліквідувати опозиційний рух в 60-ті рр. керівництву СРСР та України не вдалося. Боротьба опозиції із владою розтяглася на довгі роки. Тільки на початку 80-х рр. дисидентський рух був розгромлений.

Цілі дисидентів України залишилися колишніми (демократія, суверенітет), але спектр проблем, які вони піднімали, поширився.

Періодизація дисидентського руху в срср

Період	Характеристика
Період становлення (1965-1972)	Діяльність А.Синяковського, Ю.Даніеля, А.Альріка, Л.Чуковського, А.Гінзбурга, Ю.Галанського, Б.Буковського, А.Марченка, С.Ковальова, Л.Богораз, П.Григоренка та ін. Початок кампанії проти А.Сахарова та О.Солженіцина.
Період кризи (1973-1974)	Процес над П.Якіром і В.Красіним.
Період широкого міжнародного визнання (1974-1975)	Розширення географії дисидентського руху. Вислання О.Солженіцина з країни. Утворення радянського відділення Міжнародної амністії. Присудження Нобелівської премії О.Сахарову.
Хельсінкський період (1976-1982)	Діяльність Гельсінської групи. Процеси над Ю.Орловим, А.Щаранським, Г.Якуніним, А.Марченком. Вислання О.Сахарова.

Мета дисидентського руху

• Дотримання прав громадян, передбачених Конституцією СРСР та Конституцією УРСР.

• Обнародування фактів зловживання владою, корупції вищих посадових осіб в СРСР.

• Припинення таємних арештів представників опозиції.

• Реабілітація депортованих народів, створення умов для їхнього повернення з вислання на Батьківщину.

• Припинення втручання у внутрішні справи країн-членів СЕВ, особливо після збройного придушення військами Варшавського договору революції в Чехословаччині.

• Відновлення діяльності греко-католицької, автокефальної церков.

• Забезпечення дотримання конституційного права громадян на свободу віросповідання.