Причини непослідовності керівництва срср при проведенні політики десталінізації

• М.Хрущов та його прибічники були причетні до всіх трагічних сторінок історії 1925 - 1950-х рр. – часів формування тоталітаризму в СРСР.

• Більшість керівників країни, у тому числі й М.Хрущов, зробили кар'єру в 20-40-ті роки, «ввібравши» в себе тоталітарні методи керівництва, від яких не здатні були відмовитися.

• М.Хрущов і його прибічники не воліли віддавати безроздільну владу, яка була можлива лише в умовах тоталітаризму.

• М.Хрущов зайняв обережну позицію, і за його переконаннями:

• Загалом в СРСР побудовано справедливе, здатне до прогресу суспільство;

• Необхідно тільки позбавити суспільство від:

• репресій;

• методів керівництва;

• звеличення особи Й.Сталіна.

• Соціалістична держава із планово-директивною економікою та однопартійною системою не могла функціонувати, використовуючи демократичні методи.

• Політика десталінізації викликала активну протидію, консолідацію противників нового курсу, які знаходилися в самому партійному і державному керівництві, - тих, хто не бажав кардинальних політичних змін.

• Робилися спроби шляхом змови (1957 р.) усунути М.Хрущова та його прибічників від влади.

• В умовах «холодної війни» СРСР не отримав належної підтримки з боку провідних капіталістичних держав.

• Необхідність проводити твердий курс в міжнародних справах, конфронтація із Заходом призвели до посилення внутрішньополітичного режиму в СРСР.

• М.Хрущов був людиною непослідовною, надмірно емоційною, амбітною, схильною до вольових методів вирішення проблем, пустих обіцянок.

Виведення: зміни, що відбулися, сприяли прогресивному розвиткові України. Але непослідовність, суперечність цих змін призвели до того, що суть політичного режиму майже не змінилася. Довести реформи до кінця та корінним чином оздоровити суспільство не вдалося.

Соціально-економічний розвиток України

На початку 50-х рр. економіка України вступила в період відносного благополучного розвитку, який триває недовго. Вже на початку 60-х рр. почалася криза економіки України та СРСР в цілому.

Особливості соціально-економічного розвитку України

• Указом Президії Верховної Ради УРСР республіканські Держплан, Держбуд та Українська Рада народного господарства перетворені на союзно-республіканські органи.

• Паралельно зростанню індустріальної потужності в Україні поглиблюються і все більше проявляються негативні тенденції, які набувають хронічних рис:

• Помітне відставання від провідних капіталістичних країн за якісними показниками – затратам матеріальних і трудових ресурсів;

• Диспропорція, безсистемне моделювання економіки України;

• Перенасичення промисловими підприємствами;

• Зниження темпів росту продуктивності праці.

• З приєднанням Кримської області Україна перетворилася на найбільшу республіку СРСР із великим економічним потенціалом.

• Економіка Кримської області перебувала в глибокій кризі:

• Особливо важким було становище в сільському господарстві;

• Керівництво УРСР розробило ряд заходів, направлених на вирішення проблем Криму, але здійснити їх в 50-ті рр. не вдалося через відсутність коштів;

• Після насильницької депортації місцевого населення із Криму гостро стала проблема трудових ресурсів.

• Досягнуто цілої низки успіхів в розвитку:

• Базових галузей важкої індустрії,

• Військово-промислового комплексу (ВПК). Особлива увага надавалася:

• розробці та серійному випуску ядерної зброї;

• засобів доставки ядерної зброї.

• Керівництво країни поставило задачі:

• Прискорити розвиток наукових досліджень;

• Створити нові галузі;

• Модернізувати старі галузі.

• Для реалізації завдань було вирішено:

• Скоротити фонд накопичення;

• Скоротити чисельний склад офіцерського корпусу армії (на 200 тис. осіб);

• Закуповувати за кордоном нову техніку.

• В середині 50-х рр. сільське населення зрівнялося за чисельністю із міським. Забезпечити населення продовольством було можливим лише за умов збільшення виробництва сільськогосподарської продукції методами:

• Інтенсифікації виробництва;

• Впровадження:

• сучасної техніки;

• сучасної технології виробництва;

• нових сортів рослин;

• нових порід скота;

• зберігаючих технологій;

• Збільшення посівних площ при збереженні колишнього технічного і технологічного рівня.

• Але керівництво СРСР вибрало інший метод – для забезпечення СРСР дешевим хлібом розпочалося освоєння цілинних земель Казахстану.

• Створення раднаргоспів з метою вирішення головної економічної задачі СРСР - в стислий термін наздогнати та випередити економічно розвинуті країни світу. Для цього:

• Розроблено програму створення єдиного народногосподарського комплексу, який мав охопити всі ланки суспільного виробництва, розподілу і обміну в межах всієї країни:

• в 1957 р. на території УРСР створено 11 раднаргоспів Київський (Київщина, Житомирщина, Чернігівщина, Черкащина, Кіровоградщина), Харківський (Харківщина, Полтавщина, Сумщина), Львівський (Львівська, Волинська, Рівненська, Тернопільська), Вінницький, Ворошиловградський (Луганськ), Дніпропетровський, Запорізький, Одеський, Сталінський (Донецьк), Станіславський (Івано-Франківськ), Херсонський;

• в 1960 р. створено ще 3 раднаргоспи: Кримський, Черкаський (Черкаська і Кіровоградська обл.), Полтавський;

• в 1962 р. було створено лише 7 економічних районів: Донецький (Донецька і Луганська обл.), Київський (Київська, Житомирська, Черкаська, Чернігівська обл.), Львівський (Львівська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська обл.), Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька обл.), Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська обл.), Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська обл.), Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кримська обл.);

Важливі чинники цієї програми:

• безперервний технічний прогрес;

• швидкий зріст продуктивності праці;

• подальший розвиток всіх галузей промисловості;

• підвищення матеріального і культурного рівня життя народу;

• під контроль раднаргоспів України було передано близько 10 тис. промислових підприємств;

• Створювалися умови для госпрозрахунку. Для цього необхідно було впровадити новий господарський механізм, який мав:

• забезпечити максимум самостійності підприємств;

• активізувати матеріальне заохочення трудящих, але на цей крок М.Хрущов так і не наважився;

• Зміцнювалася економічна самостійність республік:

• заміна галузевого управління промисловістю на територіальне з метою децентралізації управління економікою;

• створювалися умови для раціонального використовування місцевих ресурсів і національних кадрів;

• місцева політична еліта вперше отримала можливість тримати під власним контролем розвиток економічного потенціалу республіки, що значно зміцнило її політичне становище.

• економічні новації підвищували авторитет і вплив секретарів обкомів, в руках яких були зосереджені основні важелі управління раднаргоспами.

• Відбувалося наближення управління до виробництва.

• Скорочено управлінський апарат.

• Збільшувалася кількість товарів.