17. Іграшки в психотерапевтичній роботі з дітьми.

Ігротерапія («Психодрама на столі») - авторська технологія роботи з іграшками, розроблена Дмитриченко Р. Н. глибинна особистісна психотерапія. Місце ведучого займає психотерапевт, а роль групи «беруть» на себе «іграшки», які включають в себе будь-які предмети, побутові дрібниці. В арсеналі терапевта також: фарби, пластилін, олівці, кубики, пазли, конструктори, дитячі книги з картинками, казки, психотерапевтичні метафори та інші образотворчі засоби, які були або, «волею долі», не були у світі дітей і дорослих дітей.

Використання «іграшок» у психотерапевтичній роботі дає можливість клієнту розглянути, поторкати, почути, відчути і згадати запах того, що турбувало багато років і породило хвороба, порожнечу, самотність, адиктивна або созависимое поведінку.

Метод Ігротерапії може бути використаний як у груповій, так і в індивідуальній клієнтської роботі.

Метод передбачає можливість роботи з синдромом посттравматичного стресу, при хроніфікації печалі, з объюзной тематикою, з ранніми дитячими травмами з амнестическим компонентом.

Метод Ігротерапії допомагає вирішувати не тільки особисті, але і як наслідок цього професійні труднощі.

18. Візуалізація та картографія як методи психологічного аналізу конфлікту

Візуалізація і картографія конфлікту є однією з самих широко використовуваних, досяжних і психологічно бажаних психотехнологій, яка може використовуватися індивідуально (у разі внутрішньо-особистісних конфліктів і труднощів в ухваленні самостійних індивідуальних рішень), в міжособистісних і міжгрупових переговорах при вирішенні конфліктів і ухваленні ефективних рішень.

Технологія візуалізації конфлікту має наступні переваги:

• дозволяє ясніше побачити як власну точку зору, так і точку зору інших;

• додає систематичний характер поглядам кожної сторони на проблему;

• наштовхує на нові напрями у виборі рішень;

• створює атмосферу емпатії і визнання думок людей, які

до цього не зрозуміли і до них не прислухалися; • надає можливість виразити, шо потрібне, те, в чому

випробовують потребу, але не замислювалися раніше про це;

• створюється груповий процес, в ході якого можливе

сумісне обговорення проблеми;

• дискусія обмежується певними формальними рамками,

що допомагає уникнути надмірного вияву емоцій. Під час складання карти люди схильні стримувати себе і аналізувати себе, інших і ситуацію.

Мета складання карти конфлікту впорядкований, систематизований, усвідомлений підхід до проблеми конфлікту та його вирішення.

Технологія картографії конфлікту припускає обов'язкову наявність трьох етапів або кроків:

Етап І. В чому проблема?

• необхідно описати проблему у загальних рисах. При цьому необхідно не дуже вдаватися в проблему або намагатися знайти вихід з неї:

• важливо визначити саму природу конфлікту, відображенням якого ми займаємося.

Етап 2. Хто залучений в конфлікт?

• необхідно вирішити, хто є головними сторонами конфлікту;

• необхідно виявити, хто є прихованим, і, нерідко маніпулятивним учасником конфлікту;

• можна згрупувати залучених у конфлікт людей за загальними потребами.

Етап 3. Які справжні потреби, мотиви й побоювання кожного

учасника або групи?

• необхідно перерахувати основні потреби й побоювання кожного з головних учасників, які пов'язані з конфліктом і даною проблемою; • бажано виявити (проговорити й, таким чином, усвідомити) мотиви, що стоять за позиціями кожного учасника.

Застосовуючи засіб картографії або візуалізації конфлікту, треба враховувати як позитивну сторону даного методу вирішення конфліктів, а саме те, що карту можна створити у будь-який час, в будь-якому місці та і з будь-якою людиною.