Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді (Восстановлен).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
235 Кб
Скачать
☆

19. Емпатія, прийняття людини та її роль у роботі психолога–консультанта.

Емпатія - це основна міжособистісна якість, якою повинен володіти психолог-консультант. Головним у цій якості є готовність, бажання і здатність людини психологічно відчувати і розуміти іншого, дивитися на світ його очима, на час, забуваючи про своє сприйняття світу, про свою власну точці зору. Цю якість психолог-консультант проявляє на протязі всього процесу консультування і, завдяки йому, вдається краще і глибше розуміти клієнта, ефективніше йому допомагати.

Відкритість як властивість особистості має кілька різних проявів.

По-перше, це готовність психолога-консультанта бути відкритим як особистість для клієнта

Міра відкритості повинна визначатися відчуттями клієнта: якщо він вважає психолога-консультанта відкритою людиною і не відчуває боязні відкритися перед ним - значить, в плані відкритості консультанта клієнту все гаразд.

По-друге, відкритість - це прагнення психолога-консультанта в особистому спілкуванні з клієнтом залишатися самим собою, природно проявляючи не тільки свої переваги, але, можливо, і недоліки.

По-третє, відкритість виявляється в тому, що консультант показує клієнту готовність обговорювати з ним будь-які питання. Доброзичливість - це також важливе психологічне якість консультанта. Хоча дане якість корелює практично з усіма перерахованими вище якостями особистості, однак, воно має і свої власні індивідуальні прояви. До них, зокрема, належить вміння психолога-консультанта в будь-яких ситуаціях, що б не трапилося і як би не поводився сам клієнт, зберігати рівний і, безумовно, доброзичливий стиль спілкування з ним.

20. Психологічні особливості прогнозування та профілактики міжособистісних конфліктів.

Особливості управління конфліктами в чому визначаються їх специфікою як складного соціального явища. Важливим принципом управління конфліктом є принцип компетентності. По-перше, люди, що втручаються в розвиток конфліктної ситуації, повинні володіти загальними знаннями про характер виникнення, розвитку і завершення конфліктів взагалі. Ці знання можуть бути наслідком їхньої теоретичної підготовки чи багатого життєвого досвіду. По-друге, необхідно зібрати максимально різнобічну, детальну, змістовну інформацію конкретній ситуації. Радикальність втручання в конфлікти не повинна перевищувати глибини наших знань про них. Управляти можна тільки тим, що добре знаєш. В іншому випадку управління може привести до результатів найгіршим, ніж ті, які були б при природному розвитку подій.

Регулювання конфліктів вимагає дотримання ще одного принципу. Можна намагатися змусити опонентів відмовитися від своїх намірів, не допускати боротьби і т.п. Краще все ж таки дати можливість людям захищати свої інтереси, але добитися, щоб вони робили це шляхом співпраці, компромісу, уникнення конфронтації. Бажано не змінювати радикальним чином змісту розвитку подій, а зробити так, щоб форма дозволу назріваючого протиріччя була конструктивною, мирною.

Попередження конфліктів необхідно здійснювати на ранніх етапах виникнення протиріч. Чим раніше виявлена проблемна ситуація, тим менше зусиль необхідно докласти для того, щоб дозволити її конструктивно. Завчасне виявлення протиріч, розвиток яких може призвести до конфліктів, забезпечується прогнозуванням. Прогнозування конфліктів полягає в обгрунтованому припущенні про їх можливе майбутнє виникненні або розвитку. Воно грунтується на наукових дослідженнях конфліктів.

Перш ніж прогнозувати конфлікти, необхідно пройти два етапи в їх пізнанні. По-перше, необхідна розробка описових моделей різних видів конфліктів. Необхідно визначити сутність конфліктів, дати їх класифікацію, розкрити їх структуру, функції, описати еволюцію і динаміку. Однак на основі описових моделей конфліктів дати обгрунтованих прогноз їх виникнення та розвитку навряд чи можливо. По-друге, повинні бути розроблені пояснювальні моделі конфліктів. Вони дозволяють розкрити рушійні сили розвитку конфліктів, їх детермінанти і причини. Пояснювальні причини розробляються шляхом системно-генетичного аналізу конфліктів.

Профілактика конфліктів - це їх попередження в широкому сенсі слова. Мета профілактики конфліктів - створення таких умов діяльності і взаємодії людей, які мінімізували б ймовірність виникнення або деструктивного розвитку протиріч між ними.

Попередити конфлікти набагато легше, ніж конструктивно вирішити їх. Тому проблема конструктивного вирішення конфліктів, що здається на перший погляд більш важливою, насправді не є такою. Профілактика конфліктів не менш важлива, ніж уміння їх конструктивного їх вирішення. Вона вимагає менших витрат сил, коштів і часу і попереджає навіть ті мінімальні деструктивні наслідки, які має будь-який конструктивно дозволений конфлікт.