63.Характеристика стилів поведінки особистості в конфліктній ситуації.

В науці конфліктології виділяють п'ять основних стилів поведінки в конфліктних ситуаціях:

1)Конкуренції, 2) ухилення, 3) пристосування, 4) співробітництва, 5) компромісу.

Кожен із них є ефективним лише при певних умовах, і кожен з них не можна розглядати апріорі як найкращий.

Стиль конкуренції. Людина, що використовує стиль конкуренції, досить активна і в переважній більшості йде до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена у співробітництві з іншими людьми, зате здатна на вольові рішення. Людина намагається, в першу чергу, задовільнити власні інтереси, не враховуючи інтереси інших, спонукаючи їх приймати своє власне вирішення проблем. Для досягнення своєї мети, така людина використовує свої вольові якості, і якщо її воля досить сильна, то це їй вдається.

Приклади використання стилю:

• кінцевий результат є дуже важливим для людини, і вона робить велику ставку на своє вирішення проблеми;

• людина має достатньо авторитету для парийняття рішення і очевидним є те, що запропоноване їй вирішення – найкраще;

• рішення необхідно прийняти швидко, і людина має достатньо влади для цього;

• коли людина відчуває, що в неї немає іншого вибору і їй нема що втрачати.

Стиль ухилення. Реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співпрацює ні з ким для знаходження рішення проблеми чи просто ухиляється від вирішення конфлікту. Цей стиль можна використовувати, коли проблема, якої торкаються, не дуже важлива для людини, коли вона не хоче тратити сили на її вирішення, чи коли вона відчуває, що знаходиться в безнадійному положенні.

Приклади використання стилю:

• напруга дуже велика, і людина відчуває необхідність послаблення напруги;

• людина знає, що не може або навіть не хоче вирішувати конфлікт на свою користь;

• людина хоче виграти час, можливо, для того, щоб отримати додаткову інформацію;

• ситуація дуже складна і людина відчуває, що вирішення конфлікту вимагає надто багадо від неї;

• намагатися вирішити проблему негайно – небезпечно, оскільки відкриття та обговорення конфлікту може тільки ускладнити ситуацію.

Стиль пристосування. Він означає те, що людина діє сумісно з іншою, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Людина діє у такому стилі, коли “жертвує” своїми інтерсами на користь іншої людини, поступаючись їй чи її жаліючи.

Стиль співробітництва. Використовуючи цей стиль, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш довгої роботи в порівнянні з іншими підходами до конфлікту, оскільки людина з початку “викладає на стіл” потреби та інтереси обох сторін, а потім обговорює їх. Цей стиль особливо ефективний коли сторони мають різні приховані потреби. В таких випадках буває важко визначити джерело незадоволення.

Стиль компромісу. Людина дещо поступається своїми інтересами, щоб задовільнити їх частково, і інша сторона робить те саме. Іншими словами, людина погоджується на часткове задоволення свого бажання і часткове виконання бажання іншої людини. Компроміс досягається на більш поверхневому рівні в порівнянні з співробитництвом.

Приклади використання стилю:

• обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;

• інши підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними;

• задоволення бажання має для людини не дуже велике значення, і вона може дещо змінити поставлену на початку мету;

• компроміс дозволить зберегти взаємовідносини та отримати хоча б щось, ніж все втратити.

Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до будь-якого вирішення.