30. Особливості психотерапевтичної роботи з дітьми.

М. І. Буянов (1990) підкреслював таку особливість психотерапії у дітей, як її нерозривний зв’язок з соціальною педагогікою. В дитячому віці відмічається значно більша в порівнянні з дорослими, роль відволікання та переключення. Схильність дітей до відволікання та переключення М. І. Буянов рекомендує використовувати для зняття фіксацій хворобливих симптомів і шкідливих звичок.

Один із суттєвих напрямів психотерапії – це зміна, модифікація поведінки на більш адаптивну. У дітей легко виникають умовно-рефлекторні зв’язки і тому важливе психотерапевтичне значення має гра. Широке використання психотерапевтичного впливу через батьків та інших старших осіб, які користуються в дитини авторитетом і довірою - один з ключових моментів в психотерапії дитячого віку. Часта зміна методів лікування - закономірне явище при психотерапії дітей і підлітків, але підібраний метод повинен у тій чи іншій формі варіюватись, залишаючись основним.

Загальні принципи психотерапії та психокорекції неврозів у дітей та підлітків в психологічній службі навчально-виховних установ та дитячих психоневрологічних відділень:

1. Перший етап - психодиагностический. Попереднє ретельне вивчення особистісних і психічних властивостей дитини чи підлітка.

2. Другий етап - вивчення особистісного розвитку дітей в онтогенезі. Вивчення анамнезу і всього різноманіття міжособистісних стосунків у сім'ї, в школі, в компаніях і угрупованнях однолітків.

3. Третій етап - індивідуальний підбір методів психотерапії, складання індивідуальної програми психокорекційної роботи.

4. Індивідуальна психотерапія та корекція повинна поєднуватися з роботою з батьками і всією родиною. Чим менше вік, тим більше неухильно повинен дотримуватися цей принцип, так як власні невротичні розлади батьків, атмосфера неблагополучної сім'ї, неправильне виховання є провідними чинниками походження неврозів у дітей та підлітків.

5. Паралельна робота з вчителями.

31. Характеристика загальної обдарованості.

Обдарованість – це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють обдарованість:

соціальну – лідерську;

художню – музичну, образотворчу, сценічну;

психомоторну – спортивні здібності;

інтелектуальну – здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);

академічну – надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;

творчу – нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих  тестових завдань.

Обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом і високим рівнем розвитку здібностей. Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають:  

– надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності й допитливості;

– швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам’яттю;

– сформованість навичок логічного мислення; багатство активного словника;  швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;

– виражена установка на творче виконання завдань;

– розвиток логічного мислення й уяви;  

– володіння основними компонентами уміння вчитися.

– креативність — здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом.

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я входять до “групи ризику”. Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім’ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. Батьки у вихованні використовують різні стратегії. Перша прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи, ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. Третя стратегія – коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.Найголовніше в таких сім’ях – атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав’язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою при вихованні обдарованої дитини.

Загальна обдарованість проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає як основа їхньої продуктивності. В якості психологічного ядра загальної обдарованості виступає результат інтеграції розумових здібностей, мотиваційної сфери і системи цінностей, навколо яких вибудовуються емоційні, вольові та інші якості особистості. Найважливіші аспекти загальної обдарованості - розумова активність і її саморегуляція. Загальна обдарованість визначає відповідно рівень розуміння того, що відбувається, глибину мотиваційної та емоційної залучення в діяльність, ступінь її цілеспрямованості.