3. Вимоги до особистості психолога-консультанта.

Основна техніка психологічного консультування - це "я - як прилад", тобто основним засобом, що стимулює удосконалювання особистості клієнта, є особистість консультанта (A. Adber: "техніка лікування закладена у Вас"). Насамперед варто сказати, що ніхто не народжується психологом або консультантом. Необхідні такі професійні якості: людей у силу їхнього буття, а не тому, що деякі з них шизофреніки або психопати:

o чутливість до настанов і поведінки інших людей;

o емоційна стабільність і об'єктивність;

o здатність викликати довіру інших людей;

o повага прав інших людей.

У 1964 р. Комітет із нагляду і підготовки консультантів США установив наступних шість якостей особистості, необхідних консультантові

o довіра до людей;

o повага цінностей іншої особистості;

o проникливість;

o відсутність упереджень;

o саморозуміння;

o свідомість професійного обов'язку.

Особливості: чуйність, об'єктивність (неототожнення себе з клієнтами), гнучкість і відсутність власних серйозних проблем.

Особливо шкідливими, для консультанта рисами він вважав: авторитарність, пасивність і залежність, замкнутість, схильність використовувати клієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терпимим до різних спонукань клієнтів, невротичну настанову у ставленні до грошей.

Успішний консультант, звичайно, сприймає інших як здатних вирішувати власні проблеми і приймати на себе відповідальність, що пропонує ототожнюватися з людьми, а не з предметами.

Тому сам консультант повинен усвідомлювати, хто він, ким може стати і яким його сподівається сприйняти клієнт. Тут виникає питання про необхідність визначення ролі консультанта. Як уявляє собі консультант клієнта як друга, або професійного порадника, чи учителя, експерта.

3. Зміст поняття «гендерна соціалізація» , ії механізми та вікові характеристики.

Гендерна соціалізація– це засвоєння людиною гендерних ролей, суспільних очікувань щодо цих ролей, а також гендерний розвиток особистості, тобто формування психологічних характеристик, які відповідають ґендерним ролям і ідеалам суспільства. Ці ролі тісно пов’язані з усвідомленням себе представником певної статі та з нормативами поведінки, характерної для представників цієї статі.

Гендерна соціалізація відбувається завдяки двом основним механізмам: диференціальному посиленню і диференціальному наслідуванню.

Диференціальне посилення -винагорода прийнятої гендерно-ролевої поведінки, і покарання – неприйнятої, за умови, що заохочення або покарання людини за певні моделі поведінки залежить від її біологічної статі. Винагорода часто виступає у формі суспільного схвалення. І навпаки, всяке відхилення від моделі поведінки, яка відповідає прийнятій в культурі гендерній ролі, в більшості випадків карається соціальним несхваленням.Диференціальне наслідування -механізм соціалізації, в ході якого людина обирає рольові моделі, що відповідають загальноприйнятим нормам групи і починає наслідувати їх у поведінці.

Гендерна соціалізація здійснюється на різних рівнях: 1)структура суспільства пропонує та нав’язує чоловікам та жінкам типові для їхньої статі види діяльності, соціальні статуси, масові уявлення; 2) через спілкування та взаємодію з іншими в малій групі особистість засвоює визначені соціальні норми та уявлення стосовно поведінки чоловіків та жінок; 3) на індивідуальному рівні на гендерну роль впливають особливості власно особистості, її життєвого досвіду, засвоєних стереотипів, усвідомлених чи ні установок.

Виділяють механізм статеворольової ідентифікації, суть якого полягає в ототожненні дитиною себе з представниками певної статі, орієнтація на ідеал статеворольової поведінки, яка відповідає її системі уявлень про найбільш позитивні риси конкретного представника даної статі ( найчастіше це мати чи батько).