48. Етапи психотерапевтичної допомоги при птср

В програмі передбачається послідовне проходження від першого до четвертого рівня травми та відповідної психологічної допомоги.

1 – й рівень психологічної допомоги – тілесно орієнтована терапія

Відповідно до підходу Пітера Левіна, психотерапевтична робота з травмою має бути направлена, перш за все, на відновлення природної здатності до саморегуляції, яка оцінюється як психологічна та біологічна здатність до ціле направленої організації. Саморегуляція розглядається як природна здатність особи до самовилікування, основана на ресурсах організму.

Працюючи з психологічною травмою на рівні тіла, необхідно дотримуватися деяким принципам, що забезпечують ефективність психологічної допомоги.

• Створення відчуття безпеки. Встановлення таких терапевтичних відносин з пацієнтом, як: довіра, надійність, безпечний простір, співробітництво.

• Створення у клієнта ресурсів для роботи з травматичними переживаннями. Ресурси – це різні види позитивних самовідчуттів на рівні тіла, те, що допомагає людині зберігати та підтримувати відчуття себе і власної внутрішньої цінності при загрозі можливого руйнування травмою. Ресурс забезпечує здатність до саморегуляції.

• Створення меж переживання – «контейнерування» - усвідомлення, яке дозволяє тому, що відбувається в середині клієнта, бути сприйнятим на тілесному рівні у вигляді різних соматичних проявів.

Методи та техніки роботи дозволяють створити передумови для відновлення природної здатності особистості до саморегуляції та подальшої інтеграції травматичного досвіду на інших рівнях.

2-й рівень психологічної допомоги – групова робота

Групова психотерапія дозволяє вирішувати більш широке коле спільних для клієнтів задач, в число яких входять наступні:

• Створення безпечного соціального простору.

• Зниження відчуття ізоляції і формування відчуття приналежності, спільності цілей, комфорту та підтримки.

• Відновлення відносин до іншого як до самоцінності, що супроводжується формуванням відчуття довіру до себе.

• Формування відчуття універсальності власного досвіду.

• Прояснення загальних проблем, навчання методам (совладения) наслідками травми.

• Можливість прийняти на себе роль «допомагаю чого».

• Розвиток відчуття «ліктя»: спільні проблеми розподіляються між учасниками групи.

• Можливість ділитися з кимсь інформацією про себе, говорити про свої відчуття іншим людям.

• Формування впевненості в можливості успішного проходження терапії.

Для досягнення поставлених завдань використовуються деякі техніки, розроблені в межах поведінкової, когнітивної та екзистенціальної терапії. До числа обов’язкових методів входять:

• техніки активізуючої терапії (наприклад, «Ранжування завдань сьогодення за складністю», «терапія майстерністю та задоволенням»), які застосовуються для формування нових життєвих цінностей та відновлення контролю над власним життям;

• принципи сократівського діалогу як основного виявлення неадаптованих думок та установок та роботи з ними;

• використання метафор з метою передачі інформації на рівень підсвідомого клієнтів, це допомагає активізувати приховані ресурси та призводить до неочікуваного розв’язання проблеми;

• техніка «Історія мого життя», що застосовується з метою розширення уявлень про власний досвід та внутрішні ресурси;

• техніка «Позитивні сторони травматичного досвіду», що дозволяє переоцінити травматичний досвід та його наслідки на рівні поведінки, міжособистісних відносин, родини та з точки зору розвитку власної особистості.

3-й рівень психологічної допомоги – різні психотерапевтичні підходи

Принципи вибору конкретних методів та прийомів, необхідних при роботі з конкретним клієнтом, мають бути наступними:

• Метод, що застосовується повинен мати певний прагматичний зміст та не суперечити етичним вимогам.

• Методи та прийоми, розроблені гуманістичною психологію, є зальними для будь-якої психотерапевтичної роботи, ними необхідно керуватися у взаємовідносинах між психологом та клієнтом. Однак для надання допомоги використовувати тільки їх не є достатньо ефективним.

• Методи, розроблені в психодинамічному підході, обов’язкові в усіх випадках, коли мають місце не просто розлади, викликані психотравмуючою ситуацією, але й виявляється більш – менш виражений невроз.Підпсиходинамічними методами маються на увазі метод «Вільних асоціацій», метод «Тлумачення сновідінь», трансактний аналіз Е. Бернса.

• Методи, розроблені біхевіріально- когнітивною психологією є обов’язковими в застосуванні для зняття симптомів. Найбільш ефективними вони є тоді, коли направлені на самі симптоми. До біхевіріально-когнітивних методів відносять варіанти десенсибілізації, прийоми нейролінгвістичного програмування.

• В психотерапевтичній роботі доцільним є застосування техніки арт-терапії. Арт-методи впливають на психіку на глибинному рівні, сприяють відновленню цілісності особистості, виходу її зі стану дезінтеграції і практично не мають протипоказань.

4-й рівень психологічної допомоги – екзистенціальна терапія

Осмислення того, що відбулося, - необхідний елемент для повноцінного завершення лікування. Найкраще ці питання висвітлені в логотерапії – напрям екзистенціальної терапії, заснований В. Франклом, на роботу якого вплинув досвід перебування в концентраційному таборі фашистської Німеччини.

Головне завдання психолога – це:

• клієнт має прийняти те, що з ним відбулося;

• клієнт має усвідомити свої цінності;

• клієнт має взяти на себе відповідальність за свою поведінку в екстремальній ситуації та на час психотерапії;

• клієнт має прийняти психотравмуючих досвід як «ресурс»для свого подальшого життя.

Запропоновані методи, поєднання їх в різні системи дозволяє переробити переживання травми на різних рівнях. Програма надання психологічної допомоги складається індивідуально відповідно до індивідуальних особливостей особистості клієнта