33. Зміст наукового апарату психотерапії: мета, предмет та завдання.

МЕТА. допомогти пацієнту подолати психічні відхилення, допомогти знайти вихід із ситуаці.Змінити ставлення до себе, усвідомити цінність свого «Я»,змінити ставлення до навколишнього середовища, завжди пам’ятати про вчинки і наслідки.

Завдання. 1.допомогти клієнту зрозуміти і усвідомити свої проблеми. 2.сприяти усуненню у пацієнта емоц. дискомфорту та перенапруги. 3. Забезпечувати клієнтів новими ідеями, інформувати про те як вирішувати проблеми. 4 допомогти пацієнту перевірити нові способи мислення і поведінки поза терапевтичної ситуації.

ПРЕДМЕТ ПСИХОТЕРАПІЇ (консультаційної діяльності) дитячого

практичного психолога визначається «симптомами і причинами відхилень

розвитку» і поведінки дітей (Д.Б.Эльконін). Це передусім:

1) розвиток дитини (психомоторний, емоційний, пізнавальний,

особистісний, компетентнісний, комунікативний тощо);

2) її поведінкові реакції, акти, вияви;

3) посилення довільної регуляції;

4) покращення показників адаптації до навчального закладу (в т.ч.

готовності її до школи);

5) стабілізація особистого емоційного стану;

6) структурування мислення;

7) активізація пам’яті;

8) розвиток мовлення;

9) регуляція психомоторних функцій тощо.

34. Основні етапи розвитку конфлікту.

Будь-який конфлікт може бути представлений наступними етапами:

1) передконфліктна ситуація (латентний період);

2) відкритий конфлікт:

• інцидент (початок конфлікту);

• ескалація (розвиток конфлікту);

• завершення конфлікту;

3) післяконфліктний період.

Слід відзначити, що не завжди конфлікт проходить всі вказані стадії (латентну, відкриту і вирішальну), але послідовність стадій залишається незмінною.

Конфлікти мають як позитивні, так і негативні наслідки. Задача психології полягає в тому, щоб обмежити негативні, руйнівні наслідки, а позитивні спрямувати в русло подальшого розвитку взаємостосунків опонентів.

35. Особливості психодіагностики під час бесіди клієнт - консультант.

Психодіагностика — це галузь психологічної науки і одночасно найважливіша форма психологічної практики, яка пов'язана з розробкою і використанням всіляких методів розпізнавання індивідуальних психологічних особливостей людини.

Діагностико-корекційна, діагностико-розвивальна робота повинна йти такими етапами:

• вивчення практичного запиту;

• формулювання психологічної проблеми;

• висування гіпотез про причини явищ, які спостерігаються;

• вибір методу дослідження;

• використання методу;

• формулювання психологічного діагнозу, який повинен також мати прогноз подальшого розвитку особистості (прогноз щодо того, яка робота буде проведена, та щодо того, якщо така робота проведена не буде);

• розробка рекомендацій, програми психокорекційної або розвивальної роботи;

• здійснення цієї програми, контроль за її виконанням.

Перший етап - початок практичної роботи - вивчення звертання, яке має форму запиту. Який-небудь запит, все одно - формальний чи ні, є для психолога свідченням того, що є якась проблема.

Формулювання психологічної проблеми здійснюється на основі вивчення інформації про клієнта. Спеціаліст з психологічної допомоги повинен мати дані про історію розвитку проблеми людини, яка звернулася по допомогу

Коли психологічна проблема з'ясована, необхідно висунути гіпотези про причини порушень (у спілкуванні, навчанні, вихованні, розвитку, спрямованості інтересів тощо).

Правильно вибрати метод дослідження один з найскладніших стилів. Питання про методи діагностико-корекційної, діагностико-розвивальної роботи викликають багато суперечок щодо ефективності і надійності психодіагностичних засобів, які використовує в своїй роботі спеціаліст з психологічної допомоги. М. Обозов на основі практичного досліджень дійшов висновку, що необхідність практичного використання діагностики в роботі з людьми вимагає по-новому оцінити самі методи, способи їх використання, обробку й інтерпретацію одержаних результатів. Так, для науково-практичної психодіагностики важливі швидкість і проблемність обстеження. Науково-практична психодіагностика не може дозволити собі таких тривалих у часі людських витрат, які дозволяє собі науково-дослідна психодіагностика.

Важливий етап психодіагностичної роботи - формулювання висновку про основні характеристики психічного розвитку або формування особистості піддослідного, іншими словами - психологічним діагноз.

Останній етап - розробка рекомендацій, програми психокорекційної роботи з учнями, складання довготривалого (або короткочасного) плану розвитку здібностей або інших психологічних новоутворень.