49. Класифікація методів дитячої психотерапії.

Дитяча психотерапія – професійне втручання, спрямоване на вирішення або попередження психологічних проблем у дітей.

До найбільш поширених розладів дитячого віку відносяться:

гіперактивність з синдромом дефіциту уваги

поведінкові (кондуктивні) розлади

опозиційний розлад (непослух, негативізм, провокаційна поведінка)

стан надзвичайної тривожності

страх розлуки (розлука з матір’ю або близькими)

депресія

розлади навчання ( затримка психічного розвитку, аутизм та інші синдроми).

Психотерапевтична допомога потрібна дітям, навіть якщо у них немає психологічних порушень, – наприклад, в ситуаціях, коли дитина опиняється жертвою сексуальних домагань, розлучення, зневаги батьків дитиною, а також адаптації до нових умов (дитячий садок, школа, зміна місця проживання і ін.)

Дитяча психотерапія проводиться різними методами. Спочатку передбачає встановлення міжособистісного контакту, довірчих відносин і вербального спілкування з дитиною. Виділяються дві орієнтації в дитячій психотерапії:

– робота безпосередньо з дитиною

– робота з його соціальним оточенням, у першу чергу з родиною та близькими.

Чим молодша дитина, тим більше терапевтична робота сфокусована на батьків і їх взаємодії з дитиною. Рішення психологічних проблем дитини можливо в:

індивідуальній формі (у тому числі з використанням ігрової терапії, поведінкової психотерапії, когнітивно-поведінкової, арт-терапії)

груповий формі (дитячі тренінги)

Ігрова психотерапія

Звільняє стримувані емоції і дозволяє дитині висловити почуття, які інакше залишилися б прихованими. Малюкові, пропонуючи малювати, грати в іграшки або складати історії, допомагають розкрити внутрішній конфлікт, що викликає поведінкові чи емоційні порушення.

Поведінкова психотерапія

Ставить за мету навчити дитину адаптивним методам поведінки. Даний підхід орієнтовна-ний на процес діяльності дитини, в ході якої йому намагаються прищепити нові навички, побороти страхи, зняти депресію або полегшити соціальні взаємодії. Наприклад, боязнь говорити на людях можна подолати, якщо підготувати дитину до мовного спілкування і дати йому можливість попрактикуватися.

Когнітивно-поведінкова психотерапія

Спрямована на формування адаптивної поведінки і використовує підкріплення винагородою, як це характерно і для власне поведінкової терапії, проте враховує також когнітивні процеси, тобто особливості сприйняття і мислення даної дитини.

Когнітивно-поведінковий підхід орієнтований на процес навчання, психологічну підготовку дитини до різних непередбачених обставин і на підбір прикладів поведінки, яким вона могла б наслідувати; одночасно цей підхід передбачає спостереження за тим, як дитина осмислює те, чому її вчать.

50. Місце психоконсультування у практичній діяльності психолога

Психологічне консультування є особливим видом діяльності практичного психолога, головним завданням якого є надання різним верствам населення консультативної допомоги з психологічних питань. Шкільні психологи, наприклад, консультують батьків з питань проблемних відносин із дітьми, вчителів та учнів – з питань взаємин між собою, з проблем поганого засвоєння дітьми шкільної програми, розвитку їхніх інтелектуальних та творчих здібностей, з питань профорієнтації. Психологи служб з подолання наслідків надзвичайних ситуацій можуть консультувати рідних та близьких тих, хто постраждав у надзвичайних ситуаціях, катастрофах. Медичні психологи надають рекомендації хворим щодо психологічних можливостей подолання хвороб, роз’яснюють рідним тяжко хворих, як необхідно з ними себе поводити, як створити позитивний психологічний клімат, що сприятиме одужанню пацієнта.

Метою психологічного консультування є також допомога клієнтові у дослідженні власної особистості, у розумінні своїх відносин з оточуючим світом, оцінці своїх проблем.

В. Г. Панок, Н. В. Чепелєва, Т. М. Титаренко виділяють такі види психологічного консультування:

- інтимно-особистісне консультування;

- сімейне консультування;

- психолого-педагогічне, психолого-управлінське консультування;

- ділове консультування.

Інтимно-особистісне консультування здійснюється з проблем психологічних або поведінкових недоліків, взаємин з оточуючими, з приводу різноманітних страхів, переживань з приводу невдач, особистісних криз.

До сімейного консультування вдаються з метою попередження чи розв’язання сімейних конфліктів, з проблем встановлення взаємовідносин з колишніми чоловіками та дружинами після розлучення.

Психолого-педагогічне консультування передбачає обговорення питань навчання та виховання дітей, вдосконалення педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами.

Ділове консультування пов’язане з наданням допомоги при виборі професії, організації праці, при вирішенні питань з підвищення працездатності персоналу та психології ведення переговорів з партнерами.

За тривалістю співпраці психолога та клієнта розрізняють: разову консультацію (45-60 хв.), короткотермінове консультування (3-4 зустрічі), середньотермінове консультування (10-15 зустрічей), тривале консультування (упродовж року). Психолог, який займається психологічним консультуванням, повинен мати вищу психологічну освіту, достатній практичний досвід роботи у ролі психолога-консультанта, підтверджений відповідними сертифікатами.