58. Принципи психологічного консультування.

Принцип добровільності. Клієнт усвідомлює наявність проблеми, прагне її розв'язати і вірить, що йому в цьому допоможе психолог.

Принцип діалогічного характеру взаємодії. Консультування проходить у формі діалогу.

Принцип орієнтації на норми і цінності клієнта. Консультант не займається вихованням, не насаджує свої цінності, не критикує.

Принцип конфіденційності. Ін­формація, отримана під час консультації, не може бути розголошена без згоди клієнта. Психолог також не має права отримувати додаткову інформацію про клієнта без його відома.

Принцип розмежовування особистих та професійних стосунків. Під час консультативного процесу встановлюються стосунки виключно «консультант – клієнт», навіть за умови особистого знайомства за межами консультативного процесу.

Дотримання основних принципів є неодмінною умовою успішної органі­зації і ведення консультативного процесу 

59.Механізми освоєння статевих ролей.

По-різному спрямовується і регулюється поведінка хлопчиків та дівчаток. Хлопчиків переважно заохочують до самостійного пошуку, змагань, перемог, конкуренції, орієнтують на кар’єру, вагомі соціальні ролі в професійній, громадсько-політичній сфері. Рольові експектації дівчаток у більшості обмежуються створенням сім’ї, майбутніми побутовими обов’язками, зокрема господарчими та виховними. Перспективи професійних ролей дівчаток вбачаються здебільшого в освіті, культурі чи сфері обслуговування, хлопчиків – у виконанні соціальних ролей. Не випадково, що в побудові образів ідеального Я бажання дітей відрізняються: дівчина – керівник, політик, державний діяч, менеджер, військовослужбовець в результатах опитування майже не зустрічається.

Аналіз текстового та ілюстративного навчального матеріалу початкової школи засвідчує, що чоловіки та хлопчики зображені в ньому особами, які створюють подію, здійснюють вчинок. Водночас жінки та дівчатка, як правило, тільки пожинають плоди діяльності “сильної” статі і мають справу переважно з обставинами, які склалися, і відбувалися поза їхнім волевиявленням. Чоловіки, хлопчики на картинках зображені переважно енергійними, активними, жінки та дівчатка – залежними, кимсь опікуваними. Встановлено, що особливості сексуальної поведінки дитини значною мірою обумовлені характером її гендерних настановлень, набутих знань про своє тіло, сексуально-репродуктивну функцію та взаємини статей. Чим більшою мірою пізнання сексуальної функції, відкриття чуттєвості інтегроване в соціальну поведінку дитини, тим вищою є їхня цінність у структурі образу Я. Чим андрогіннішим виявляється спектр засвоєних нормативів гендерної поведінки, тим ширшим є простір для інтеграції сексуальної функції в концепцію “Я-хлопчик” або “Я-дівчинка”. В дослідженні простежено основні напрямки диференціації процесу соціалізації хлопчиків та дівчаток. Встановлено, що дорослі по-різному будують характер розмови з вихованцями в залежності від статі дитини. Це стосується не тільки батьків, а й вчителів. Функціональне призначення іграшок та ігор для хлопчиків та дівчаток переважно різне за характером, а іноді й зовсім протилежне: хлопчиків орієнтують на предметно-інструментальні навички та уміння, дівчаток – на емоційно-регулюючу діяльність. По-різному спрямовується і регулюється поведінка хлопчиків та дівчаток. Хлопчиків переважно заохочують до самостійного пошуку, змагань, перемог, конкуренції, орієнтують на кар’єру, вагомі соціальні ролі в професійній, громадсько-політичній сфері. Рольові експектації дівчаток у більшості обмежуються створенням сім’ї, майбутніми побутовими обов’язками, зокрема господарчими та виховними. Перспективи професійних ролей дівчаток вбачаються здебільшого в освіті, культурі чи сфері обслуговування, хлопчиків – у виконанні соціальних ролей. Не випадково, що в побудові образів ідеального Я бажання дітей відрізняються: дівчина – керівник, політик, державний діяч, менеджер, військовослужбовець в результатах опитування майже не зустрічається.

Серед механізмів, які забезпечують прийняття статевої ролі, виділяють імітацію (наслідування), ототожнення, емпатію, які діють, переважно, на ранніх стадіях онтогенезу, та самоідентифікацію, самокатегоризацію на пізніших його етапах (Л.Колберг, Дж.Юлліан).

Процес набуття дитиною гендерної ідентичності аналізується як з позиції біологічних властивостей статевої належності, природного відбору статевооптимальних властивостей так і впливу мікро- та макросередовища у відповідності з морфологічною статтю, які визначають постнатальний онтогенез. Важливу роль у розвитку психологічної статі дитини відіграє її зовнішність, адекватність образу тілесного Я біологічній статі, що диференціює ставлення до неї оточуючих