44. Зміст поняття «механізми психологічного захисту» в психотерапії та їх характеристика.

Психологічна захист - це ті механізми, які стабілізують наш стан, зберігають наше уявлення про самих себе. Таким чином, це такі дії нашої свідомості, при яких вона відкидає або змінює несприятливу інформацію про себе або про інших.

Зупинимося на деяких найбільш працюючих психологічних механізмах захисту.

Витіснення - це такий механізм, в результаті дії якого неприйнятні для людини думки, спогади або переживання ніби "виганяються" зі свідомості і переводяться в сферу несвідомого, але при цьому продовжують надавати вплив на поведінку особистості, виявляючись у вигляді тривоги, страху тощо

Заміщення пов'язано з перенесенням дії з недоступного об'єкта на доступний. Ті почуття і дії, які повинні були бути спрямовані на об'єкт, що викликав тривогу, переносяться на інший об'єкт. Так, наприклад, агресія по відношенню до начальства іноді виливається на членів сім'ї працівника. Є й інший тип заміщення, коли одні почуття замінюються на прямо протилежні (наприклад, нерозділене любов може перетворитися на ненависть, сексуальна потреба може вилитися в агресію, насильство).

Ідентифікація - захисний механізм, при якому людина бачить в собі іншого, переносить на себе мотиви і якості, властиві іншій особі. Ідентифікація має і позитивний момент, так як за допомогою цього механізму індивід засвоює соціальний досвід, оволодіває новими для нього властивостями і якостями. У практиці виховання помічено, що в родині син ідентифікує себе з батьком, дочку з матір'ю. У трудових відносинах молодий фахівець знаходить для себе приклад, зразок для наслідування, тобто певного людини, на якого він може орієнтуватися, прагнучи оволодіти професійною майстерністю.

Заперечення визначається як процес усунення, ігнорування травмуючих сприйняттів зовнішньої реальності. В життєвому сенсі цей механізм відомий нам як "позиція страуса, який ховає голову в пісок, продовжуючи залишатися небезпечною для себе ситуації. Першою реакцією пацієнта, який дізнався від лікаря про своє серйозне захворювання, буде наступна: "Не вірю, не може бути!" Це і є основна формула механізму заперечення. Її варіанти: "Небезпеки немає, не бачу!"; "Нічого не чую, нічого не бачу...".

Проекція - це найчастіше несвідомо механізм, за допомогою якого імпульси і почуття, неприйнятні для особистості, приписуються зовнішньому об'єкту і проникають у свідомість як змінене сприйняття зовнішнього світу. Власні бажання, почуття та особистісні риси, в яких людина не хоче зізнаватися собі з-за їх непривабливості, він переносить (проектується) на іншу особу. Нам відомо, що скупий, як правило, бачить в інших людях насамперед жадібність, скупість, а агресивна особистість всіх навколо вважає жорстокими. На основі дії даного механізму психологами-практиками розроблено і застосовуються проективні тести.

Раціоналізація - захисний механізм, що має своєю функцією маскування, приховування від свідомості самого суб'єкта справжніх мотивів його дій, думок і почуттів у ім'я забезпечення внутрішнього комфорту, збереження почуття власної гідності, самоповаги. Найчастіше даний механізм використовується людиною з метою запобігти переживання провини або сорому. При дії цього механізму відбувається блокування усвідомлення тих мотивів, які виступають як соціально неприйнятні або не схвалюються.

Реактивні освіти. Суть його полягає в трансформації травмуючого мотиву в свою протилежність. Іноді нерозумна, незбагненна ворожість до кого-небудь трансформується у відносинах з цією людиною в особливу запобігливість, підкреслену ввічливість. І навпаки симпатія, може бути, навіть любовне захоплення демонструються як неприязнь, навмисне ігнорування і навіть нетактовність.

Регресія - полягає в тому, що людина у своїй поведінці при реагуванні на досить відповідальні ситуації повертається до ранніх дитячих типів поведінки, які на тій стадії були успішними. Регресія - це повернення особистості від вищих форм поведінки до нижчих. Таким чином доросла людина в складних умовах прагне уникнути внутрішньої тривоги, втратити почуття самоповаги. Часто оцінюють як регресію негативний для особи механізм (наприклад, інфантильність). Інфантильність (лат. infantilis - дитячий, дитячий) у психології розуміється як особливість психічного складу особистості, при якій виявляються риси, властиві більш раннього віку, такі, як емоційна нестійкість, незрілість суджень, примхливість, подчиняемость, несамостійність.