Тема 5. Грошовий ринок

1. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку.

2. Банківська система.

3. Грошово-кредитне регулювання економіки та його основні інструменти.

4. Антиінфляційна політика та її основні напрямки. Головні наслідки інфляції.

1. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку

Грошовий ринок – сукупність відносин між банківською системою, що створює всезагальні платіжні засоби – гроші, і «публікою» (всі економічні суб’єкти крім банків), що представляє попит на них.

Грошима називається: 1) загальновизнаний засіб платежу, який без будь-яких обмежень приймається в обмін на товари та послуги, а також при сплаті боргових зобов’язань; 2) сукупність фінансових активів, які використовуються для проведення розрахунків при здійсненні різноманітних операцій.

Сучасні платіжні засоби (гроші) випускаються Центральним (емісійним) та комерційними (депозитними) банками, які в своїй сукупності утворюють банківську систему.

Сукупність готівкових грошей, що випущені банківською системою і обертаються в економіці, а також безготівкових залишків на рахунках фізичних та юридичних осіб, в .т.ч. держави має назву грошова маса.

Для кількісного виміру грошової маси використовують показник рівня ліквідності активів⁹⁶.

Залежно від рівня ліквідності, грошову масу групують на окремі грошові агрегати (від абсолютно ліквідних до найменш ліквідних) (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Грошові агрегати

Грошові агрегати	Склад грошових агрегатів
М0	готівкові гроші в обігу поза депозитними корпораціями - СU
М1	М0 + переказні депозити в національній валюті - D97
М2	М1 + переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити98
М3	М2 + цінні папери (крім акцій)99

Для аналізу короткострокової ситуації на грошовому ринку користуються М1, для довгострокової – М2, оскільки включені в нього строкові депозити і ощадні вклади можуть суттєво вплинути на сукупний попит грошей.

Фактично пропозиція грошей(М^S) – це агрегат М3, де готівкові гроші (СU) означають зобов’язання центрального банку, а банківські депозити (D) - зобов’язання комерційних банків: M^s = CU + D=М3.

У загальному вигляді функція пропозиції грошей має вигляд: М^S=f (cr, i, B, rr), де: і – процентна ставка, cr – коефіцієнт депонування, rr – норма фактичного резервування, В – грошова база.

Розглянемо детальну кожен елемент функції пропозиції грошей.

1. Коефіцієнт депонування (cr) – характеризує переваги населення щодо розподілу грошей між готівкою (СU) і банківськими депозитами (D): .

2. Процентна ставка як ціна грошей (i). Процент – це плата або ціна грошового капіталу, яку одержує його власник. Саме процент виступає важливим важелем регулювання попиту і пропозиції на грошовому ринку, визначаючи бажання власників заощаджень надавати засоби у розпорядження кредитного ринку (тобто банкам), замість того, щоб зберігати їх у вигляді готівки. Розмір процента дає також інформацію позичальникам, у яку суму їм обійдеться кредит. Як правило, чим більший строк, протягом якого будуть використовуватися позичальником кредитні засоби, тим вищим буде розмір процента. Розмір процента на використаний грошовий капітал виступає у вигляді процентної ставки (норми процента)¹⁰⁰, яка визначається як:

Норма процента = дохід на позику/розмір позики _* 100%

Виділяють номінальну¹⁰¹ і реальну¹⁰² процентну ставку.

Змінюючи рівень процентної ставки, можна підвищувати або понижувати попит на гроші; пропозиція грошей має вигляд вертикальної лінії, що означає її байдужість до зміни процентної ставки, оскільки обсяг пропозиції грошей визначається Національним банком, виходячи з обраного курсу монетарної політики (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Попит і пропозиція грошей, рівновага на грошовому ринку

Невідовідне до темпів зростання ВВП скорочення пропозиції грошей негативно впливає на обсяг національного виробництва та, одночасно, призводить до підвищення процентної ставки (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Вплив грошової пропозиції на обсяг національного виробництва

3. Грошова база (резервні гроші) складається з банківських резервів (TR) та з готівкових грошей (CU), які є в обігу поза банками: В = CU+TR.

Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредит, тобто присутні для забезпечення вимог вкладників у будь-який час, складає фактичні або загальні резерви комерційного банку (TR).

4. Розрізнять дві системи банківського резервування: повна¹⁰³ (100%-на) і часткова¹⁰⁴.

Норма обов’язкового резервування – r - норма банківських резервів, або резервні вимоги – це встановлені законом вимоги до рівня резервів проти зобов’язань КБ по внесках: , де: R - обов’язкові резерви (резерви, що зберігаються згідно з нормою резервування, встановленою ЦБ); D – залучені депозити.

Норма фактичного резервування (rr): ,

де: TR – загальні резерви КБ; D - банківські депозити; R – обов’язкові резерви; E_R – надлишкові резерви (E_R =TR-R).

Сучасна банківська система побудована на частковому резервуванні депозитів. Це означає, що всі комерційні банки (КБ) повинні мати мінімальні обов’язкові резерви (R) пропорційно до суми відкритих депозитів, а іншу частину (надлишкові резерви) – можуть використовувати для видачі позик, що обумовлює спроможність КБ до генерування додаткової грошової маси (до створення грошей), збільшення пропозиції грошей за рахунок кредитування економіки: , де: - це депозитний мультиплікатор (m), який показує у скільки разів КБ збільшують розмір грошової маси в обігу.¹⁰⁵

Чим вища норма обов’язкового резервування, тим менша спроможність КБ щодо утворення кредитних грошей.

Попит на гроші - це бажання економічних суб’єктів мати в своєму розпорядженні певну кількість платіжних засобів.

Існують різні теоретичні підходи (монетаристський, кейнсіанський) до аналізу попиту на гроші (табл. 5.2)

Таблиця 5.2