3. Основні макроекономічні показники
Центральними показниками рівня розвитку національної економіки є валовий внутрішній продукт (ВНП) і валовий національний продукт (ВНП). Обидва вони відображають результати діяльності двох сфер народного господарства: матеріального і нематеріального виробництва. Обидва визначаються як вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за 1 рік (квартал, місяць). Ці показники обчислюються в цінах як у діючих, так і в постійних (цінах будь-якого базового року).
Різниця між показниками ВВП і ВНП незначна (знаходиться в межах від 1-5%) і полягає у наступному:
- ВВП обчислюється за так званою територіальною одиницею. Це сукупна вартість продукції сфери матеріального і нематеріального виробництва незалежно від національної приналежності підприємств, розташованих на території даної країни (тобто у ВВП виражається вартість продукту, вироблено тільки всередині країни, з використанням як власних, так і чужих факторів виробництва і не знаходить відображення продукт, створений за кордоном із використанням факторів виробництва цієї країни);
- ВНП – це сукупна вартість всього обсягу продукції і послуг в обох сферах національної економіки незалежно від місцезнаходження національних підприємств (в своїй країні чи за рубежем), тобто це сума доданих вартостей, створених з використанням факторів виробництва, що належать даній країні та її громадянам.
При розрахунку ВВП та ВНП враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді, а тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:
1) перепродаж товарів;
2) власне фінансові операції, які поділяються на: державні трансферти52, приватні трансферти53, операції з цінними паперами54.
Як ВВП, так і ВНП можна розрахувати трьома методами:
1. Виробничим методом:
,
або
,
де: ВДВ – валова додана вартість55; ЧПВІ – чисті податки на виробництво та імпорт56; ВВ – валовий випуск57; ПС – проміжне споживання58; С – субсидії на продукти59.
2. Розподільним методом (за доходами):
або
,
де: ЗП – заробітна плата найманих працівників; П – нерозподілений прибуток, що отримали домогосподарства, фінансові та нефінансові корпорації; Р – рентні платежі (доходи, що отримують власники нерухомості за здані в оренду землі, приміщення, житло, капітал); В – відсоток (доходи від надання грошового капіталу в позику, наприклад, відсотки з депозитів, з облігацій, дивіденди тощо); А – амортизаційні витрати (обсяг капіталу, спожитого в процесі виробництва товарів і послуг впродовж року); ВКП – валовий корпоративний прибуток – це нерозподілений прибуток фінансових та нефінансових корпорацій (в т.ч. ЗП, П, Р, В, А); ЗД – змішаний дохід – це доходи населення від власності (відсотки, дивіденди, рентні платежі) та самозайнятості (продажу продукції, виготовленої з особистого підсобного господарства).
3. Методом кінцевого використання (за витратами):
або більш детально
,
де: КСВ – кінцеві споживчі витрати (в т.ч. ДГ, ДЗ, НКОДГ)60, ВН (ВІ)- валове нагромадження (валові інвестиції недержавних підприємств)61, ЧЕ – чистий експорт, як різниця між експортом (Е) та імпортом (І); ДВ - державні витрати, як сума державних закупок (ДЗ) і бюджетних трансфертів (Т).
Основна макроекономічна тотожність характеризується рівністю між обчисленням ВВП за доходами та за витратами.
Для обрахунку валового національного продукту (ВНП) використовують існуючі методи обчислення ВВП та показник чисті факторні доходи (ЧФД62): ВНП=ВВП+ЧФД.
Інші макроекономічні показники:
- Чистий внутрішній продукт (ЧВП)=ВВП-А;
- Чистий національний продукт (ЧНП)=ВНП-А;
- Національний дохід63 (НД)=ЧНП–ЧПВІ=ЗП+П+Р+В;
- Особистий дохід64 (ОД)=НД–СС–ППк–НПк+Т+Дб, де: СС – виплати на соціальне страхування65; ППк – податок на прибуток корпорацій; НПк – нерозподілений прибуток корпорацій (чисті заощадження корпорацій); Дб – виплати населенню по державному боргу (відсотки по державним облігаціям);
- Дохід кінцевого використання66 (ДКВ) =ОД–Пі(індивідуальні податки67).
Важливе значення для розуміння суті НД має аналіз процесів його виробництва, первинного розподілу, перерозподілу і його кінцевого споживання:
1. У процесі виробництва результатом розподілу НД є створення необхідного (v) і додаткового (m) продукту. Такий поділ відображає показник норми додаткової вартості або ще його називають ступінь експлуатації (див. вище). Так, наприклад в США у 1990 році він становив 70%, а в СРСР – 130%, що свідчить про вищий ступінь експлуатації найманих працівників партійною радянською верхівкою.
2. На стадії первинного розподілу НД вся додана вартість (m) розподіляється на первинні доходи: зарплату, прибуток, відсоток, ренту. Так, первині доходи учасників виробництва називають іще факторними, бо кожен з цих доходів пов’язаний з певним фактором (земля, праця, капітал, підприємницька здібність).
3. Перерозподіл НД здійснюється через державний бюджет, податкову систему, систему ціноутворення, позику, внески до різноманітних фондів і організацій, інфляційний випуск грошей. Через державний бюджет в розвинених країнах світу перерозподіляється 50-60% НД. Таким чином, первинні доходи в результаті перерозподілу трансформуються у вторинні (або похідні) доходи. Перерозподіл НД може здійснюватися як через офіційні (видимі) канали68, так і через неофіційні (невидимі) канали69.
4) У результаті розподілу і перерозподілу НД у всіх власників і трудящих груп населення, сімей, окремих громадян, підприємств та установ утворюють кінцеві доходи, які використовуються населенням на споживання та заощадження. Отже на останній стадії руху НД =ФС+ФЗ, де ФС – фонд споживання, який у формі особистих доходів надходить трудящим та власникам економічних ресурсів, а також непрацездатним; ФЗ – фонд заощадження, який у формі інвестицій (капіталовкладень) використовується для розширення виробництва та соціальної інфраструктури.
Рівень розвитку національного господарства та його здатність адекватно вписатися у глобальну економіку (зайняти гідну «нішу») оцінюються ступенем використання національного багатства (обсяги, структура, динаміка) у процесі забезпечення високого рівня якості життя населення, національної безпеки і конкурентоспроможності країни на міжнародних ринках товарів, послуг і капіталів (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Структура національного багатства
Для більш глибокого аналізу комплексного розвитку національної економіки застосовують також ряд індексів та показників, що відображають системні зрушення у структурі національного господарства країни.
До них, наприклад, можна віднести: індекс людського розвитку (ВНП на душу населення, середня тривалість життя, рівень освіченості)70, індекс вартості життя («споживчий кошик»), індекс споживчих цін («індекс інфляції»), індекс промислових конкурентоспроможних компаній, індекс технологічного розвитку, індекс людського капіталу, індекс інноваційних можливостей, рівень безробіття, рівень зайнятості, показники платіжного балансу, продуктивність суспільної праці, капіталовіддача/капіталоємність, матеріаловіддача/матеріалоємність та ін.