Роль інвестицій в економіці:
1. Продуктивна - пов’язана з виробництвом ВВП (формуванням сукупної пропозиції), участь в якому інвестиції беруть після перетворення у засоби виробництва (капіталоутворення).
2. Доходоутворююча – пов’язана з утворенням доходів, які, в свою чергу, впливають на динаміку сукупного попиту - інвестиції напряму впливають на зростання доходів населення й загального рівня добробуту (збільшення обсягів основних фондів - підвищення потреби у робочій силі - скорочення рівня безробіття - зростання кількості осіб, що отримують доходи - зростання доходів населення). Вплив інвестицій на національний дохід можна побачити на механізмі мультиплікатора (примножувача) Кейнса:
Внаслідок зростання доходів зростає сукупний попит на блага, який, в свою чергу, являється причиною збільшення індуційованих інвестицій. Вплив національного доходу на індуційовані інвестиції можна побачити на механізмі акселератора (прискорювача) Хансена:
Ланцюг акселератора такий: зріс доход – зріс попит – зросли інвестиції - зросла пропозиція
3. Інноваційна – інвестиційний процес є процесом систематичної реалізації інновацій, впровадження у виробництво найновіших досягнень НТП і на цій засаді ініціює економічне зростання.
4. Структуроформуюча – інвестиції формують структуру суспільного виробництва, визначаючи пропорції між окремими підрозділами, секторами та галузями національної економіки.
2. Інвестиційні функції
Залежно від того, які фактори визначають величину інвестиційного попиту158, інвестиції поділяються на індуційовані та автономні.
І. Індуційовані інвестиції залежать від фактору доходу. Як відомо, по мірі зростання доходу, зростає і попит на блага, а це, у свою чергу, спричиняє ріст індуційованих інвестицій (бо підприємці, вкладаючи інвестиції у бізнес (реальні інвестиції), намагаються створити ще більшу кількість продукції, щоб задовольнити попит). Щоб визначити скільки потрібно індуційованих інвестицій на розширення виробництва в такому обсязі, щоб задовольнити попит, який зріс, необхідно знати прирісну капіталоємність продукції (а) – коефіцієнт, який показує, скільки одиниць додаткового капіталу/інвестицій (ΔІ) необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції (ΔВВП або ΔY). Коефіцієнт прирістної капіталоємності продукції також ще називають акселератором та розраховують за формулою:
.
При заданому а величину індуційованих інвестицій можна визначити за формулою:
При рівномірному збільшенні НД (Y) обсяг Іінд – постійний. Якщо Y зростає із змінною швидкістю, то обсяг Іінд – коливається (збільшується чи зменшується). У випадку скорочення Y – Іінд стають від’ємними. Це означає, що попит на продукцію впав, підприємці недоотримали прибутки, а це, в свою чергу, призводить до ще більшої експлуатації ними наявного капіталу (подальшого його зношування), унеможливлює здійснення підприємцями інвестицій на часткове чи повне відновлення зношеного (амортизованого) капіталу. Обсяг від’ємних індуційованих інвестицій не може бути більшим за розмір амортизації:
.
ІІ. Автономні інвестицій – здійснюються підприємцями і при незмінному НД (Y), відповідно, і незмінному сукупному попиті на блага. Такі інвестиції частіше за все стають причиною зростання НД, але їх здійснення не є наслідком зростання НД, і тому вони називаються автономними. Автономні інвестиції залежать від тих чинників (факторів), які впливають на ефективність (прибутковість) капіталовкладень.
Існують два ланцюги пояснень інвестиційного попиту на автономні інвестиції, представлені в так званих кейнсіанській і неокласичній функціях автономних інвестицій (табл. 8.3). Спільне в них те, що інвестиційні рішення приймаються на основі співвідношення граничної вигоди та граничних витрат.
Граничною вигодою від інвестицій у кейнсіанській функції являється очікувана норма чистого прибутку (R*), яку інвестор сподівається отримати, а у неокласичній функції – гранична продуктивність капіталу (МРК), якої прагне досягти підприємець, максимізуючи прибуток.
Граничними витратами в обох функціях є процентна ставка, тобто витрати на залучення кредиту.
Таблиця 8.3