2.Модель економічного зростання Харрода-Домара
Теоретичною моделлю економічного зростання за структуралістським підходом є модель гарантованого темпу економічного зростання Харрода-Домара, яка в принципі має єдиний зміст, хоча розроблялася різними економістами з різних континентів (Рой Харрод – англієць, Євсей Домар – американець).
Рой Харрод в праці «До теорії економічної динаміки» (1948 р.) ввів у наукову літературу термін «гарантований темп економічного зростання» – це оптимальний темп, який дає змогу існувати рівноважному розвитку економіки без циклів, при повній зайнятості інвестицій і потужностей виробництва і не допускає надлишкового нагромадження капіталів, а заощадження прямують до інвестицій (S=I). Модель має наступний вигляд:
,
де: gw – гарантований (оптимальний) приріст продукції, або темп економічного зростання, s’ – схильність до заощаджень, сr – капіталоємність продукції або коефіцієнт, що показує яка кількість інвестицій припадає на 1 приросту продукції. Умовою моделі Харрода є нейтральний характер науково-технічного прогресу, звідси випливає, що сr - величина постійна.
Пригадаємо, що схильність до заощаджень (s’) визначається так:
,
де: S – сукупні заощадження, Y – сукупний продукт (ВВП, НД).
Нагадаємо, що темп економічного зростання (g) визначається так:
.
Капіталоємність продукції (сr) визначається так:
.
Отже, перетворимо перше рівняння і підставимо дані формул:
,
,
.
Винайдена рівність, при якій обсяги заощаджень дорівнюють обсягам інвестицій і забезпечує гарантований темп економічного зростання, при якому не відбуватимуться кризи. А от щоб перетворити заощадження на інвестиції, Харрод пропонував використовувати механізми грошово-кредитного та бюджетно-фінансового регулювання, розроблені Дж. Кейнсом, в т.ч., так звані, «вбудовані стабілізатори».
Графічно інтерпретація економічної динаміки Р. Харрода була представлена Василем Леонтьєвим (рис. 10.5).
Рис. 10.5. Виробнича функція Василя Леонтьєва
На графіку зображено випадок економічної динаміки в умовах жорсткої доповнюваності факторів виробництва (у стійкій пропорції), тобто гранична норма заміщення ресурсів=0, еластичність заміщення=0.
Темп економічного зростання буде нарощуватись, якщо схильність до заощаджень буде падати (тобто інвестиції зростатимуть), а капіталоємність продукції зменшуватись (тобто віддача від інвестицій зростатиме).
Аналогічна модель економічної динаміки, запропонована Євсеєм Домаром:
g = s’В,
де: g – стійкий темп економічного зростання протягом тривалого часу, s’ – схильність до заощаджень, В – продуктивність інвестицій (капіталовіддача).
Пригадаємо, що продуктивність інвестицій (В) є показником оберненим до капіталоємності продукції і визначається наступним чином:
,
звідси:
,
.
Домар вважав інвестиції основною рушійною силою економічної динаміки у зв’язку з їх подвійним ефектом:
- „дохідний ефект” – (акцентував Кейнс) – інвестиції, що впливають на ефективний споживчий попит;
- „виробничий ефект” – (наголошували неокейнсіанці) – інвестиції, що впливають на ефективну пропозицію (виробництво), завантаження виробничих потужностей і робочої сили (інвестиційний попит).
Висновок: капіталістична система не в змозі самостійно долати циклічний характер економічного розвитку (рівноважний стан є випадковою ситуацією в череді постійних відхилень), отже, необхідне втручання держави. В зв’язку із зазначеним, Харрод пропонує такі заходи:
1) антициклічна політика короткострокового характеру (кейнсіанські методи державного регулювання);
2) політика довгострокового стимулювання темпів економічного зростання на основі:
- створення „буферних запасів” – товарно-матеріальних цінностей, що не псуються з часом, підтримка рівноважних цін, шляхом вилучення товарно-матеріальних цінностей у період спаду (коли пропозиція більше попиту) і їх розпродаж у період буму (дефіциту);
- пропонував знизити процент або взагалі ввести нульову ставку проценту, що приведе до стійкого економічного зростання при повній зайнятості (відбудеться знищення „психологічного закону”, що забезпечить максимум інвестиційного попиту).