Основні наслідки інфляції за секторами економіки

Сектори	Наслідки
	негативні	позитивні
Держава	- дефіцит державного бюджету; - накопичення знецінених грошових засобів; - розшарування суспільства та поглиблення майнової нерівності в державі; - соціальні заворушення.	- держава, зберігаючи рівень зарплат без врахування росту цін, зменшує витрати з бюджету; - уряд виступає як великий позичальник у країни, отже у період інфляції він повертає свої борги по ОВДП135 грошима, вартість яких нижча, ніж узята позика.
Домогосподарства	- «згорання» вкладів населення; - зменшення поточних реальних доходів громадян; - пауперизм (масове збідніння); - зниження вартості майна та заощаджень населення; - послаблення стимулів до праці.	- позичальнки, що мають повертати борги у неіндексованому розмірі, фактично повертають менше.
Фірми	- дезорганізація виробництва (скорочення обсягів реалізованої продукції та зниження продуктивності праці); - зниження реальної вартості майна; - знецінення доходів підприємств; - превалювання короткострокових угод; - гальмування технологічного прогресу.	- банки, що сплачують фіксовані відсотки по вкладам (депозитам), фактично платять за користування грошима менше.
Закордон	- скорочення зовнішньоторговельного обороту, в т.ч. імпорту; - негативний платіжний баланс.	- зростає експорт.

Рис. 6.1. Інфляція попиту

б) Інфляція викликана надмірними витратами на зарплату. Джон Кейнс вважав, що ріст цін спричинений зростанням собівартості продукції через збільшення зарплат. На цьому положенні заснована теорія інфляційної спіралі «зарплата – ціни» (ріст зарплат призводить до збільшення попиту, а це веде до зростання цін), вгамувати яку пропонується на основі політики «заморожування» зарплат; збільшення зарплати не повинно перевищувати рівень збільшення продуктивності праці, в інакшому випадку це призведе до розгортання інфляційної спіралі (рис. 6.2).

2) Монетаристська – інфляція викликана надлишковою масою грошей в економіці. З цією метою монетаристами (Мілтон Фрідман, Ірвін Фішер, Алан Мелцер) було запропоновано рівняння обміну (MV=PQ), згідно з яким вони протиставляють індекси грошової та товарної маси. Монетаристи вважають, що зміна інфляції і дефляції є природний процес циклічних коливань в економіці, де є спади (дефляція) і підйоми (інфляція). Вважали, що інфляція стимулює виробництво і її у період підйому слід підтримувати у розрахунку із нормальними темпами економічного зростання («грошове правило монетаристів»).

Рис. 6.2. Інфляція витрат

«Основний грошовий закон» («грошове правило») М. Фрідмена дозволяє визначити темп зростання грошової маси:

,

де: m – темп зростання грошової маси; р^e - очікуваний темп інфляції; q- темп зростання ВНП.

Виходячи з вищенаведеного, Фрідмен та його прихильники виступили за законодавче регулювання темпу зростання грошової маси державою для того, щоб щорічно збільшувати кількість грошей в обігу на 3-5 %, відповідно до нормальних темпів зростання ВНП та інфляції.