49.Автоматична фіскальна політика: сутність, регулююча роль в економіці, гальмуючий ефект

Автомат.фіск.політика – політика, яка встановлюючи певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну ф-цію в економіці автоматично. В разі інфляц.зростання ВВП стабілізаційний механізм виглядає так: 1) ВВП інфляційно збільш., автоматично зростають чисті податки; 2) зростання автомат.чистих податків означає збільшення податк.вилучень з економіки; 3) внаслідок збільшення податк.вилучень зростання сукуп.витрат уповільнюється, що гальмує зростання ВВП. В разі дефіциту сукуп.видатків стаб.механізм виглядає так: 1) ВВП реально зменшується, автоматично зменш.чисті податки; 2) зменшення автомат.чистих податків означає зменшення податк.вилучень з економіки; 3) внаслідок зменшення податк.вилучень скорочення сукуп.витрат уповільнюється, що гальмує падіння вир-ва. але автомат.чисті податки не є достатнім гальмом для усунення екон.коливань. Автомат.залежність чистих податків від доходу – важливий чинник стабілізації економіки: зменшуючи податк.вилучення в період скорочення вир-ва, вони збільшують їх у період його зростання. У першому випадку це гальмує скорочення вир-ва, у другому – стримує його зростання. Завдяки цьому автомат.чисті податки сприяють стабілізації економіки без держ.втручання. Тому їх назив.вмонтованими стабілізаторами. Величина цього гальмування залежить від впливу автомат.чистих податків на мультиплікатор:

Граничний коефіцієнт податків (t) показує на скільки грош.одиниць змін.величина автомат.податк.вилучень зі зміною доходу на одну грош.одиницю. Мультиплікатор видатків обчислюється

Оскільки 1-c(1-t)>1-c, то це означає, що мультиплікатор з урахуванням автомат.чистих податків нижчий, ніж за їх відсутності.

Фіскальна політика на умовах збалансованого бюджету породжує ще одну категорію – мультиплікатор збалансованого бюджету (коли ). Він показує, на скільки грош.одиниць змінюється дохід в разі зміни держбюджету на одиницю:

50+51. Фіскальна політика з урахуванням пропозиції: сутність, графічна інтерпретація, крива Лаффера

Відповідно до кейнсіанської теорії зниження податків збільшує лишке сукуп.попит, що зумовлює зростання реального доходу і цін. Згідно ж з теорією економіки пропозиції зниження рівня оподаткування викликає ще один ефект – збільшення сукуп.пропозиції і зниження цін.

По-перше, внаслідок зниження особистих податків збільш.приват.заощадження, які ств.передумови для зростання інвестицій. Крім того, збільшення особистих податків збільшує після податк.зарплату, що посилює стимули до праці. По-друге, зниження податку на прибуток підвищує прибутковість інвестицій, що теж стимулює їх збільшення. Завдяки переліченим змінам в економіці зниження податків у підсумку сприяє збільшенню сукуп.пропозиції, що забезпечує додатк.зростання реального доходу, і водночас певний антиінфляційний ефект. Вплив фіск.політика на пропозицію можна зобразити таким чином:

Отже, перелічені чинники викличуть збільшення сукуп.пропозиції, що спричинить її переміщення кривої вправо і вниз в положення AS2. у результаті цього відб.подальше зростання реального ВВП, тобто від У2 до У3. одночасно знизяться ціни з Р2 до Р3. Проте політика низького оподаткування має певні вади: 1) вплив податків на сукуп.пропозицію розгортається протягом значного часу, тривалість якого важко передбачити; 2) зниження податків набагато відчутніше впливає на попит, аніж на пропозицію, і тому дефляцій ний ефект може бути несуттєвим; 3) зниження податків негайно породжує бюджет.дефіцит, що може перекреслити всі позитивні наслідки. 3 причина є головною. Для її спростування прихильники теорії пропозиції спир.на криву Лаффера.

Крива Лаффера відображає зв’язок між податковою ставкою (t’) і податк.надходженнями до бюджету (ТА). В її основі – ідея про те, що в разі зростання податк.ставки від 0 до 100% податк.надходження спочатку збільшуються до макс.величини (ТА2), а потім знову зменшуються до нуля. При цьому точка t’1 відобр.надмірний рівень оподаткування, який стримує ділову активність, а точка t’2 – оптимальний рівень оподаткування, що забезпечує максимальну величину податк.надходжень. зниження від точки t’1 до t’2 забезпечує одночасно зростання вир-ва і податк.надходжень, що виключає виникнення бюджет.дефіциту.

52+ 53. Фіскальна політика і державний бюджет: види бюджетного сальдо, концепції збалансування бюджету, джерела дефіцитного фінансування

Вплив фіск.політики на економіку здійсн.через держбюджет. Між фіск.політикою і держбюджетом існує пряма і зворотна залежність. З одного боку, держбюджет визначає можливості фіск.політики, з іншого – фіск.політика впливає на стан держбюджету. Бюджетна діяльність держави має бути різною залежно від фази екон.циклу. так, під час скорочення вир-ва доцільною є стимулювала фіск.політика, яка викликає бюджет.дефіцит або збільшує його рівень. Бюджет.дефіцит – величина, на яку держ.закупки перевищують чисті податки. Під час інфляц.зростання ефективною є стримуюча фіск.політика, яка викликає скорочення бюджет.дефіциту або виникнення бюджету з надлишком. Стан держбюджетувизн.за допомогою бюджетного сальдо (BS): BS=T-G. Існує фактичне, потенційне і циклічне бюджетне сальдо. Розрізняють три концепції збалансування держбюджету: 1)на щорічній основі (держ.витрати повинні вирівнюватись з доходами в межах року); 2)на цикл.основі (бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах екон.циклу); 3)концепція функціональних фінансів (бюджетна ф-ція фіск.політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній). Держава передбачає три джерела дефіцитного фінансування: 1) вн.позички. В цьому випадку уряд продає держ.цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг; 2) зовн.позички; 3) грош.кредитна емісія (Нацбанк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товар.маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд).