3.Інфляція та безробіття

В 70 рр. ХХ ст. економічна ситуація йшла в розріз з кейнсіанським, неокейнсіанським та посткейнсіанським антициклічним регулюванням, тому що було здійснено другу чергу винаходів НТР-ІІІ (комп’ютери, біотехнології, робототехніка, нанотехнології та ін.), що призвело до ускладнення номенклатури виробів, їх швидкої змінюваності, зростання ролі дрібного та середнього бізнесу та росту в геометричній прогресії підприємств та органів управління (корпорацій, ТНК, ТНБ, ФПГ).

Так виникло явище стагфляції¹³⁶ – одночасного зростання інфляції і безробіття, що вже не можна було подолати рецептами кейнсіанства, а тому заходи державного регулювання перестали бути ефективними. Зокрема, в праці «Інфляція і зайнятість» (1972 р.), американський економіст, Нобелівський лауреат 1981 р., Джеймс Тобін, на противагу кривій Олбана Філліпса (1958 р.), яка відображає обернену залежність між рівням інфляції та безробіття, зазначив, що оберненої залежності між інфляцією і безробіттям немає, а інфляція можлива і при зростанні безробіття і пояснив це наступним чином:

↑ попиту на працю → ↑ номінальної зарплати … (на певному рівні номінальна зарплата зростає швидше ніж продуктивність праці)…→ інфляція → держава намагається знизити (стабілізувати) темпи зростання зарплати → безробіття.

Тема 7. Споживання домогосподарств

1. Доходи домогосподарств.

2. Споживання та заощадження як функції доходу, їх графічне зображення.

3. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження. Фактори, що впливають на споживання та заощадження.

4. Функції споживання з урахуванням фактора часу.

1. Доходи домогосподарств

Споживання – це придбання благ (предметів споживання, засобів виробництва), кінцевою метою якого є задоволення потреб.

Слід відрізняти споживання від попиту, де попит – це бажання придбати блага за визначеною ціною з метою задоволення потреб.

Сукупне споживання – це споживання всіх економічних суб’єктів (домогосподарства, фірми, держава і сектор закордон).

Більше половини сукупного споживання припадає на домогосподарства, решта – на інвестиції підприємств, державні закупки і чистий експорт.

Домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з одного або більше чоловік, які ведуть спільне господарство, забезпечують економіку ресурсами і використовують зароблені при цьому доходи на поточне споживання і заощадження. Прикладом домогосподарства є сім’я.

Роль домогосподарств у макроекономічній системі подвійна (рис. 7.1.).

Рис. 7.1. Роль домогосподарств у моделі економічного кругообігу

З одного боку домогосподарства виконують роль споживача, купуючи на ринку товарів і послуг кінцеву продукцію, а з іншого – це власники ресурсів, які вони постачають у економіку для виробництва товарів і послуг.

Для кожного споживача споживання залежить від рівня його доходу, уподобань, ціни благ, від типу суспільства, в якому він живе, від його життєвих звичок і традицій та інших факторів (ментальності, психології, культури тощо).

Споживання стає можливим на базі отримання доходу або скорочення майна (витрат заощаджень).

Основними доходами домогосподарств є наступні:

1. зарплата,

2. державні трансферти (субсидії, дотації),

3. прибутки від індивідуальної трудової діяльності,

4. дохід від власності (рента, дивіденди, відсотки).

В процесі виробництва національного доходу, його первинного розподілу, перерозподілу одержуються особистий та наявний дохід, де останній призначається для споживання кінцевого продукту (табл. 7.1).

Таблиця 7.1