3. Структура та регулювання платіжного балансу

Узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків здійснюється на підставі платіжного балансу.

Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн світу.

Платіжний баланс складається з метою розробки та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків.

На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародними фінансовими установами, зокрема МВФ, МБРР, приймаються рішення про надання конкретним країнам фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту. Розробка і складання платіжного балансу є обов’язковою умовою для всіх країн – членів Міжнародного валютного фонду і базується на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації.

За формою складання платіжний баланс визначається як статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів даної країни з резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис – за кредитом однієї статті та дебетом іншої¹⁹². Це правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями. У разі безоплатного надання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів) для висвітлення цієї операції подвійним записом запроваджується особлива стаття «Трансферти».

Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій і рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій (табл. 12.3).

Таблиця 12.3

Платіжний баланс України, 2012 рік, млн. Дол. Сша

Статті платіжного балансу	2012 рік
І. РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ	-10245
БАЛАНС ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ	-10157
ЕКСПОРТ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ	88844
ІМПОРТ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ	-99001
БАЛАНС ТОВАРІВ	-16252
ЕКСПОРТ ТОВАРІВ	69418
ІМПОРТ ТОВАРІВ	-85670
БАЛАНС ПОСЛУГ	6095
ЕКСПОРТ ПОСЛУГ	19426
ІМПОРТ ПОСЛУГ	-13331
ДОХОДИ (сальдо)	-3796
Надходження	5485
Оплата праці	4825
Доходи від інвестицій	660
Виплати	-9281
Оплата праці	-17
Доходи від інвестицій	-9264
ПОТОЧНІ ТРАНСФЕРТИ (сальдо)	3708
ІІ. РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛОМ ТА ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ	9259
РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛОМ	98
Капітальні трансферти	11
Придбання/реалізація нефінансових активів	87
ФІНАНСОВИЙ РАХУНОК	9161
ПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ	7015
В Україну	7207
З України	-192
ПОРТФЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ	1557
Активи	-48
Пасиви	1605
ІНШІ ІНВЕСТИЦІЇ	-1866
РЕЗЕРВНІ АКТИВИ	2455
Монетарне золото	-26
Валюта та депозити	2376
Спеціальні права запозичення	-9
Цінні папери	114
Помилки та упущення	986
Б А Л А Н С	0

Рахунок поточних операцій (СА) включає всі операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей (трансферти), які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунку виділяються чотири основні компоненти: товари, послуги, доходи та поточні трансферти.

Стаття «Доходи» складається з оплати праці та доходів від інвестицій. Оплата праці включає заробітну плату й інші доходи, отримані резидентами країни за роботу, виконану за межами її економічної території (мешканці прикордонних районів, сезонні робітники, персонал міжнародних організацій тощо). Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів.

«Трансферти» характеризують таку передачу матеріальних та фінансових цінностей резидентам від нерезидентів і навпаки, яка не передбачає компенсації у вигляді певного вартісного еквівалента. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні можливості країни-донора. Цю статтю складають за даними банківської звітності в частині приватних переказів, благодійної допомоги в грошовій формі, грошових внесків органів державного управління.

Другий розділ – рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок або скорочено – рахунок капітальних операцій (КА). Він відображає співвідношення між припливом та відпливом капіталу у формі капітальних трансфертів, нематеріальних активів, інвестицій та кредитів.

Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, що включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші.

У фінансовому рахунку відображаються всі операції, в результаті яких відбувається перехід прав власності на зовнішні фінансові активи та вимоги країни, або, іншими словами, виникнення та погашення фінансових зобов’язань між резидентами та нерезидентами. Фінансовий рахунок поділяється на дві класифікаційні групи, що охоплюють операції з фінансовими активами (активи) та операції з фінансовими зобов’язаннями (пасиви). Обидві групи у свою чергу поділяються на три функціональні категорії: прямі, портфельні та інші інвестиції. До складу активів відноситься також така категорія, як резервні активи.

Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємствам прямого інвестування).

До портфельних інвестицій відносять цінні папери, що дають право на участь у капіталі, та боргові цінні папери, до складу яких входять облігації та інші довгострокові боргові цінні папери, інструменти грошового ринку та похідні фінансові інструменти.

До категорії інші інвестиції входять торгові та банківські кредити, позики, включаючи кредити та позики МВФ та міжнародних фінансових організацій, угоди про фінансовий лізинг, готівкова валюта та депозити, а також інші короткострокові активи/пасиви.

Резервні активи – найважливіша складова частина фінансового рахунку – включають зовнішні активи країни, що знаходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання та в будь-який час можуть бути використані для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу або для здійснення інтервенцій на валютному ринку з метою підтримки курсу національної валюти.

Крім двох розділів, платіжний баланс включає також статтю «Помилки та упущення» (ЕО). Вона відображає сальдо статистичних невідповідностей, які виникають під час ідентифікації зовнішньоекономічних операцій, викликаних часовими та вартісними розбіжностями між митною та банківською статистикою. Сальдо цієї статті дорівнює різниці між сальдо СА та КА.

Рівновага платіжного балансу забезпечується на умовах, коли сальдо СА дорівнює сальдо КА (з протилежним знаком) з одночасним урахуванням сальдо статті «Помилки та упущення» (див. табл. 12.3: -10245=-(9259+986)):

-СА= - (КА+ЕО).

Загальне сальдо платіжного балансу (ВР) можна виразити формулою:

ВР=СА+КА+ЕО=0 (практично важко досягається).

Чинниками порушення рівноваги платіжного балансу є: процеси глобалізації, НТП, зміни в попиті і пропозиції товарів і послуг, розбіжності у співвідношенні цін, процеси монополізації, зміна напрямів руху міжнародного капіталу тощо.

Якщо створюються умови для порушення рівноваги платіжного балансу, то він відновлюється через статтю «Резервні активи», яка входить до складу КА.

Так, в умовах виникнення дефіциту платіжного балансу може мати місце таке співвідношення:

-СА> -(КА+ЕО).

Тоді з метою усунення дефіциту платіжного балансу сальдо КА додатньо збільшуються за рахунок використання іноземних (міжнародних) активів, що за статтею «Резервні активи» відображається зі знаком «+». Це означає, що зміни в статті «Резервні активи» прирівнюються до операцій імпортного типу. Іншими словами, використання іноземних активів країни на покриття дефіциту платіжного балансу розцінюється як імпорт (приплив) капіталу.