1. Співвідношення політики та моралі як регуляторів суспільного життя.

2. Теоретичні підходи до пробле.ми поєднання політики та моралі.

21.1. Співвідношення політики та моралі як регуляторів суспільного життя

Проблеми співвідношення політики і моралі є однією з цен­тральних проблем політології. Між ними існує як єдність, так і відмінність. Мораль визначає норми і принципи поведінки соці­альних суб'єктів, які спрямовані на забезпечення цілісності сус­пільства. На відміну від моралі, політика хоч і спрямована на забез­печення цілісності суспільства, але вона, як підкреслює А. Кова­льов, "забезпечує її дещо інакше - на основі відносної самостій­ності і активності соціальних суб'єктів, як елементів суспільної структури".

Політика пов'язана з реалізацією основних інтересів суб'єктів, з проблемою власності та влади. У ній домінують прагматичні моменти: доцільність, ефективність, вигода. Оскільки політика опирається на закони, то вона прагне до інституціоналізації, до закріплення влади з допомогою державних інститутів. Мораль також пов'язана із реалізацією інтересів суб'єктів, але її мета - Узгодження їх інтересів на основі иеінституційних норм і •принципів, які існують у свідомості людей. Моральне регулювання здійснюється у діапазоні моральних цінностей добра, справедли­вості, людської гідності, честі, совісті та ін.

Тема 21. Політика і мораль

Мораль покликана забезпечити нормальне функціонуванн суспільства в глобальних масштабах і на тривалий час. Том принципи моралі відображають фундаментальні закони функціону вання та розвитку суспільства, його загальнолюдські інтереси принципи. На відміну від моралі, політика пов'язана із конкретні шим і менш тривалим у цьому розвитку; вона може відображат не тільки інтереси всього суспільства, але й інтереси певних гру і соціальних суб'єктів. Саме тому чимало дослідників роблять вис новок про те, що політика повинна бути підпорядкована моралі ^: виходити з неї.

У поглядах на взаємозв'язок політики і моралі можливі дві позиції:

■=> т. зв. "моралізація влади", згідно із якою політика повин­на здійснюватися у відповідності з мораллю та правом;

■=> чітке розмежування питань влади і питань моралі; виз­нання того, що політика є до певної міри "брудною справою".

Ці дві позиціїз проблеми співвідношення влади і моралі умовно називають "моралізмом" та "реалізмом". Головне заперечення проти "моралізму " полягає у його недостатньому реалізмі. Ш.-Л. Монтеск 'є писав, що непотрібно безпосередньо займатися політи­кою, щоб переконатися у тому, як сильно її звичаї протирічать мора­лі та розумові. Слабкістю ж "реалізму" є його відвертий цинізм.

Визначенням місця моралі у політиці займається політична етика. Вона включає моральні аспекти політичних рішень, типи, способи і форми їх реалізації. Політична етика займається такими нормами політики, як конституція, критерії легітимного управління, проблеми справедливості у відносинах на міжнародній арені та ін. До професійної етики у вузькому розумінні цього слова відносить­ся етика парламентської поведінки, електоральна етика. Політична етика стоїть на принциповій позиції моралізму, але й вона повинна бути реалістичною у тому сенсі, у якому вона представляє фактичну мотивацію і структурні передумови політичної діяльності.