Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія Піча В. М., Хома Н. М..doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Тема 24. Політика і релігія

що церковно-релігійний чинник у порівнянні з національно- етнічним і політичним може спровокувати жорсткі та довготривалі громадянські протистояння. Україні, на щастя, вдалося уникнути, істотних громадянських конфліктів на релігійному ґрунті, але певні конфліктні зони у міжцерковних стосунках все ж існують: суперечності між традицій-ними церквами та новітніми релігій­ними рухами, суперечності між традиційними церквами різних віросповідань, суперечності між церквами одного віросповідання (розкол православ'я).

Соціальна спрямованість діяльності Церкви. Соціальна діяльність церкви переважно здійснюється за напрямками добро­чинності та освітньо-виховної діяльності (проявляється в школі, армії, створенні молодіжних рухів). Доброчинна діяльність здійс­нюється в таких формах: - відпочинок та оздоровлення дітей;- допомога бідним; - заснування й утримання притулків, сиротинців, будинків для літніх людей, соціально-реабілітаційних центрів;- доброчинна діяльність у місцях позбалення волі; - надання допомоги потерпілим від стихійних лих, біженцям. Якщо порівню­вати масштаби доброчинної діяльності, то помітнішою є релігійні організації, що входять до потужних релігійних структур або центри яких знаходяться за кордоном.

Церква і молодь. Роботі з молоддю церква приділяє значну увагу. У кожній релігійній організації діють структури, які опікуються проблемами дітей та молоді, здійснюють релігійну освіту, організовують дозвілля. У цій роботі активно використовуються ЗМІ; близько 30% видань спрямовані на молодіжну, дитячу аудиторію; створюються конфесійні молодіжні організації ("Українська молодь - Христові!" (УГКЦ), Союз православної молоді України (УПЦ) та ін.) Особлива увага приділяється проблемам молодих сімей, проводяться літні табори для дітей; Церква поширює свою опіку на спорт.

Загалом рівень декларованої релігійності молоді досить високий: близько 70% молоді в соціологічних опитування визнають себе віруючих, хоч лише 50-55% сповідують певну релігію. Серед молодих людей з глибокими релігійними переконаннями та

активною релігійною практикою 70% опитаних Українським інститутом соціальних досліджень та Центром "Соціальний моніторинг"1 - жителі Західного регіону, а найменше таких - на півдні України. Отже, церква досить активно працює з молоддю, але дані соціологічних опитувань свідчать, що попри високий рівень декларованості релігійності молоді, низьким є ступінь її конфесійної визначеності, а за останні роки з'явилася навіть тенденція до зниження значимості релігії в системі життєвих орієнтацій молоді.

Церква і школа. Конституційний принцип відокремленості школи від церкви означає позарелігійний, світський характер освіти, яку надають державні освітні заклади. Водночас чинне законодавство передбачає можливість створення конфесійних навчальних закладів, де характер освіти не регламентується (ст. 9 Закону України "Про освіту"). Крім цього, церква має можливість здійснювати релігійне навчання дітей і молоді в недільних школах, осередках катехизації.

У деяких громадських, педагогічних, церковних колах існує тенденція до ототожнення релігійного і морального виховання, що зумовлює вимоги поширити релігійну освіту на мережу загально­освітніх державних шкіл. При цьому посилаються на необхідність подолання наслідків державного атеїзму недалекого минулого, які виявляються в неспроможності сучасної сім'ї дати дітям релігійне виховання. Все активніше піддається сумніву та запереченню сам принцип відокремлення школи від церкви. Але при цьому необхідно пам'ятати й про гарантування особі свободи совісті. Громадська думка з приводу вивчення релігії в державних навчальних закладах є вельми суперечливою.

Церква і армія. Проблема взаємовідносин церкви та армії проявляється в кількох аспектах:

1) забезпечуються права віруючих, які не можуть використо­вувати зброю2, на альтернативну, а не строкову військову службу;

' Див.: Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 р.): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України - К , 2000.

1 До таких релігійних організацій за Постановою Кабінету міністрів України входять організації адвентистів сьомого дня, адвентистів-реформістів, євангельських християн, євангельських християн-баптистів, християн віри євангельської, християн євангельської віри (п'ятидесятників), свідків Єгови, харизматів

  1. здійснення права віруючих військовослужбовців на задоволення своїх релігійних потреб;

  2. участь і{еркви у виховній та соціально-психологічній роботі в армії через впровадження в армії інституту капеланства.

Необхідність посилення виховної та соціально-психологічної роботи в армії України не викликає сумніву. Загальна криза в сус­пільстві згубно впливає на морально-психологічний стан війсь­ковослужбовців (позастатутні відносини, випадки самогубства тощо). Українська армія сьогодні не має цілісної доктрини виховної роботи, критикується існуюча Концепція виховної роботи у Зброй­них Силах та інших військових формуваннях України від 1998 р. Армійське середовище є предметом пильного інтересу неорелігій. Отже, необхідність морально-психологічної допомоги військово­службовцям, посилення виховної роботи у військах є очевидна, але залучення церкви шляхом запровадження інституту капелан­ства залишається дискусійною проблемою.

Сьогодні немає єдиної думки в питанні єдності щодо форм і міри присутності церкви в армійському середовищі: релігія повинна стати складовою частиною системи виховної роботи у війську чи має бути пастир-вихователь у військах, чи інститут капеланства взагалі неприпустимий, бо це означатиме практично створення державної церкви і призведе до загострення серед військовослужбовців протиріч на релігійній основі. Жодна із церков поки що не оприлюднила власної концепції військового священства, а окремі угоди між церквами та силовими структурами мають практично закритий характер. Громадська думка, як свідчать результати різноманітних опитувань, також невизначена щодо інституту капеланства. Чимало експертів вважають, що запрова­дження цього інституту в Україні є передчасним, бо до цього не готові ні армія, ні суспільство, ні сама церква. Необхідною умовою присутності капеланів у війську має бути досягнення міжконфе­сійного примирення, встановлення толерантних стосунків між церквами та віруючими. Зростання чисельності віруючих в армії та розширення присутності в ній священослужителів вимагає відповідних змін в системі фахової підготовки офіцерського складу.

ТЕМА 25

11

Вибори і виборчі системи


Щ План викладення матеріалу

  1. Поняття виборів, їх види.

  2. Абсентеїзм і його причини.

  3. Виборча система: поняття, основні типи.

  4. Виборча система України.