- •Тема 1 9
- •Тема 6 57
- •Тема 8 81
- •Тема 14 130
- •Тема 22 204
- •Тема 23 209
- •Тема 24 223
- •Тема 27 253
- •Тема 28 267
- •Тема 31 294
- •Методологія політології. Її функції та завдання.
- •1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •1.2. Об'єкт і предмет вивчення політології. Її взаємодія з іншими науками
- •1.3. Методологія політології. Її функції та завдання
- •Основні концепції політики.
- •Об'єкт і суб'єкти політики.
- •Структура і функції політики.
- •2.1. Що таке політика?
- •2.2. Основні концепції політики
- •2.3. Об'єкт і суб'єкти політики
- •2.4. Структура і функції політики
- •Політична думка Стародавнього Сходу.
- •3.1. Політична думка Стародавнього Сходу
- •3.2. Політичні доктрини античності
- •3.3. Римське право і політика
- •3.4. Основні риси політичної думки епохи Середньовіччя
- •Політичні вчення епохи Реформації.
- •Вчення про політику н. Мак'явеллі.
- •Теорії природного права та суспільного договору.
- •4.1. Загальна характеристика політичної думки епохи Відродження (Ренесансу)
- •Тема 4
- •4.2. Політичні вчення епохи Реформації
- •4.3. Вчення про політику н. Мак'явеллі
- •4.4. Політичні ідеї європейського соціалізму XVI-XVII ст.
- •4.5. Теорії природного права та суспільного договору
- •5.1. Раціоналістичне трактування політики у працях французьких просвітників
- •Тема 5 ш.-л. Монтеск'є відстоював необхідність поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову: одна гілка влади має стримувати
- •5.2. Політичні вчення в сша в період боротьби за
- •5.3. Політико-правові вчення в Німеччині у XVIII-XIX ст.
- •Щ План викладення матеріалу
- •Тема 6
- •6.2. Політичні погляди представників англійського лібералізму (і.Бентама, Дж.С. Мілля)
- •6.3. Політичні погляди представників французького лібералізму (б.Констана, а. Де Токвіля)
- •6.4. Політичні погляди представників німецького лібералізму (в. Фон Гумбольдта, л. Фон Штайна)
- •6.5. Політико-правові погляди ідеологів соціалізму (а. Де Сен-Сімон, ш.Фур'є, р.Оуен)
- •6.6. Політичні погляди о.Конта
- •6.7. Політико-правове вчення марксистів
- •6.8. Соціологічна теорія держави я. Гумпловича
- •6.9. Політичні ідеї г. Спенсера
- •6.10. Політичні ідеї ф.Ніцше
- •Основні віхи політичної думки і половини XX ст.
- •7.1. Основні віхи політичної думки і половини XX ст.
- •7.2. Розвиток світової політичної думки у іі-ій половині XX ст. - на початку XXI ст.
- •Тема 8 Київський митрополит Іларіон убачав у сильній монархічній владі князя запоруку територіальної цілісності держави; церква, на його думку, повинна служити державі, охороняючи загально
- •8.2. Політична думка перехідного періоду (XIV - перша половина XVI ст.)
- •8.3. Українська політична думка в період від Люблінської унії до козацько-гетьманської держави
- •8.4. Політична думка України у козацько-гетьманську добу
- •8.5. Українська політична думка XIX ст.
- •8.6. Українська політична думка XX ст.
- •Поняття громадянського суспільства.
- •Особливості формування громадянського суспільства в Україні.
- •9.1. Поняття громадянського суспільства
- •9.2. Історичні уявлення про громадянське суспільство
- •9.3. "Масове суспільство" як альтернатива громадянському суспільству
- •9.4. Особливості формування громадянського суспільства в Україні
- •Поняття і структура політичної системи.
- •Типологія політичних систем.
- •10.1. Поняття і структура політичної системи
- •10.2. Типологія політичних систем
- •10.3. Політична система України
- •Виникнення та етапи розвитку демократії.
- •Принципи та основні ознаки демократії.
- •11.1. Що таке демократія?
- •Тема 11
- •11.2. Виникнення та етапи розвитку демократії
- •11.3. Принципи та основні ознаки демократії
- •11.4. Становлення і розвиток демократії в сучасній
- •12.2. Основні ознаки та функції держави
- •12.3. Форми державного правління і національно- територіального устрою держави
- •12.4. Концепція правової держави
- •13.2, Характерні ознаки демократичного, авторитарного та тоталітарного політичних режимів
- •13.3. Політичний режим сучасної України
- •Тема 14 . У політичній літературі широко вживається поняття "політична влада" та "держ'авна влада". Яка ж відмінність між ними? Поняття "політична влада" є ширшим і ним позначають можливість і
- •14.2. Концептуальні підходи до проблеми політичної влади
- •14.3. Проблеми легітимності політичної влади
- •15.2. Функції політичних партій
- •15.3. Типи політичних партій
- •15.4. Партійні системи
- •15.5. Становлення партійної системи в Україні
- •15.6. Громадські об'єднання та рухи
- •Відмінності громадських рухів від партій
- •16.1. Залучення людини до політичного життя як теоретична проблема
- •16.2. Політична соціалізація
- •17.2. Типологія політичних еліт
- •17.3. Системи формування і зміни політичних еліт
- •17.4. Обґрунтування явища політичної еліти у спадщині українських політичних мислителів
- •17.5. Політична еліта України
- •18.2. Типи, види та функції політичної культури
- •18.3. Політична культура сучасної України
- •Тема 19
- •19.2. Анархізм як політична концепція
- •19.3. Соціально-політичні ідеї та цінності консерватизму
- •19.4. Лібералізм як теорія й ідеологія
- •19.5. Політична доктрина соціалізму
- •Національні меншини як суб'єкти політики.
- •20.1. Роль і місце націй та етнонаціональних відносин у політичному житті
- •Тема 20
- •20.2. Зміст і сутність національної політики у житті
- •20.3. Національна політика України
- •20.4. Національні меншини як суб'єкти політики
- •Співвідношення політики та моралі як регуляторів суспільного життя.
- •21.1. Співвідношення політики та моралі як регуляторів суспільного життя
- •Тема 21. Політика і мораль
- •21.2. Теоретичні підходи до проблеми поєднання політики та моралі
- •Політика і засоби масової інформації
- •22.2. Функції засобів масової інформації
- •22.3. Політичне маніпулювання
- •22.4. Функціонування українських змі
- •*Див.: Матеріали до семінару "Громадська думка і демократія". Моніторинг громадської думки населення України. - к., 2004 р.
- •Соціальна та гуманітарна політика: поняття, суб'єкти, функції, моделі
- •23.2. Поняття гуманітарної політики та її напрямки
- •23.3. Моделі соціальної політики у країнах Заходу
- •23.4. Демографічна проблема як напрямок реалізації соціальної політики
- •24.1. Специфіка взаємодії політики та релігії.
- •Тема 24 Сучасне суспільно-політичне життя свідчить про паралельне існування двох процесів: релігізації політики та політизації релігії ( див. Схему).
- •24.2. Політичне життя та церква в сучасній Україні
- •24.4. Церква і держава, суспільство
- •Тема 24. Політика і релігія
- •Тема 24. Політика і релігія
- •25.1. Поняття виборів, їх види
- •25.2. Абсентеїзм і його причини
- •25. 3. Виборча система: поняття, основні типи
- •25.4. Виборча система України
- •26.1. Основні положення сучасної теорії конфлікту
- •Тема 26
- •26.2. Сутність політичного конфлікту
- •26.3. Типологія політичних конфліктів
- •26.4. Стилі поведінки у конфліктній ситуації. Шляхи і способи розв'язання політичних конфліктів
- •Тема 27
- •27.3. Тероризм
- •Хронологія найбільших терактів за останні тридцять років
- •Тема 28
- •28.1. Поняття, сутність політичного прогнозування
- •28.2. Особливості політичних прогнозів та вимоги до них
- •29.1. Політична глобалістика: предмет, структура,
- •29.2. Глобальні проблеми сучасності (політичні аспекти)
- •29.3. Проблема підтримки миру
- •29.4. Демографічна проблема
- •29.5. Проблема подолання відсталості
- •29.6. Екологічна проблема
- •29.7. Римський клуб: діяльність у напрямку розв'язання глобальних проблем
- •30.1. Поняття маркетингу. Політичний маркетинг: поняття, види, функції
- •30.2. Поняття, функції, види менеджменту. Політичний менеджмент
- •30.3. Види політичного менеджменту
- •Тема 31 Політична іміджелогія: основи теорії та практики
- •31.1. Імідж і його роль у політиці
- •31.2. Класифікація типів іміджів
- •31.3. Принципи та прийоми формування іміджу
- •31.4. Розвиток української іміджелогії
30.2. Поняття, функції, види менеджменту. Політичний менеджмент
Менеджмент - це процес управління матеріальними та людськими ресурсами, в інтересах їх ефективного використання з метою досягнення цілей управління суспільством, політичною та іншими системами тощо. Як соціально-економічне вчення менеджмент виник наприкінці XIX ст. У 188) р. американський дослідник Дж.Вартоп розробив перший систематичний курс управління для викладання цієї дисципліни у коледжі, а широке впровадження менеджменту у практику розпочалося після публікації у 1911 р. праці Ф.Тейлора "Принципи наукового управління". У XX ст. виникло кілька наукових напрямків менеджменту: раціоналістична школа (Ф.Тейлор), школа людських відносин (Ф.Мейо), школа взаємопов'язаних дій (Д.Макгрегор) та ін.
Нині фахівці розглядають характер сучасного виробництва як процес взаємопов'язаних дій - шанування, організація, мотивація, контроль (т. зв. управлінські функції). Реалізація управлінських функцій потребує не лише певних управлінських рішень, а й наявності необхідної інформації для прийняття зазначених рішень і зворотного зв'язку про виконання раніше прийнятих рішень.
Усе, що стосується менеджменту на виробництві (на рівні фундаментальних принципів управління), можна застосовувати у політичній діяльності.
Управління притаманне усім організованим системам: фізичним, біологічним, соціальним.- Із його допомогою досягається цілісність цих систем, зберігається їх якісна специфіка, здійснюється відновлення та розвиток. Управління, яке відноситься до сфери політики, включає усю сукупність управлінських процесів, які виникають у сфері боротьби за владу та її здійснення. Зазвичай виділяють такі основні види управління у політиці:
> управлінські відносини, які виникають між державними посадовими особами та недержавними органами, котрі виступають у ролі суб 'єкта управління, з одного боку, і населенням чи окремими його групами - з іншого (т.зв. державне управління). Головною особливістю державного управління є те, що воно опирається на право "легітимного насилля", тобто суб'єкт управління володіє владними повноваженнями, необхідними ресурсами для втілення у життя управлінських рішень. Державне управління сьогодні здійснюється переважно у вигляді створення відповідними органами та установами норм, які носять де- персоніфікований характер й існують у вигляді законів та інших нормативних актів. Державне управління у сучасному суспільстві є багаторівневим, надзвичайно складним через розростання кількості різноманітиш державних установ і організацій;
управлінські відносини, які виникають всередині державних і політичних організацій із метою упорядкування їх діяльності, підвищення ефективності роботи; цей вид управління опирається на право створювати загальнообов'язкові для членів даної організації норми;
управлінські відносини, де суб'єкт (політична організація, група тиску, державний діяч) не може обпертися на право "легітимного насилля " і на свої статусні ресурси для досягнення поставлених завдань, не може прийняти загальнообов 'язковий нормативний акт, а тому застосовує інші форми та методи впливу на потенційний об 'єкт управління. Цей вид управління і називають політичним менеджментом.
Політичний менеджмент дозволяє політичним акторам розв'язувати вельми специфічні завдання, напр.:
зміцнення авторитету державного чи політичного діяча;
створення привабливого образу державної установи, політичної партії, громадської організації, групи тиску;
*1* розширення кількості прихильників тієї чи іншої політичної програми;
*Х* формування електорачьних переваг населення;
організація політичних союзів, блоків;
вплив на політичних опонентів, на противників у політичних конфліктах;
♦> здійснення впливу на осіб, котрі приймають державні рішення;
♦> мобілізація мас для політичної підтримки(напрклад, події на майдані Незалежності у Києві 2004 р.).
У сучасному суспільстві неможливо добитися значних політичних результатів, якщо у повсякденній практиці не вирішувати бодай частину цих завдань. Але специфіка усіх цих завдань полягає у тому, що для їх реалізації суб'єкт управління не може скористуватися владними повноваженнями, не може видати нормативний акт, не може примушувати, а лише пробуджувати до дії. Об'єкт управлінського впливу не зобов'язаний любити чи зневажати політичного лідера, його не можна змусити утриматися від розповсюдження чуток про свавілля бюрократії і т.д.
Політичний менеджмент - це особливий вид управління в політиці, коли суб'єкт управління, який прагне до певної мети, позбавлений можливості створювати загальнообов'язкові норми і опиратися на право "легітимного насилля".
Роль політичного менеджменту зростає щоденно. Про політичний менеджмент знають давно. Навіть у деспотичних державах Стародавнього Сходу правителі були змушені розв'язувати завдання підвищення свого авторитету, розширення свого впливу на широкі верстви населення, а конкуруючі групи, клани завжди шукали шляхи ефективного впливу на своїх вождів, імператорів, королів. Проте лише у сучасному суспільстві політичний менеджмент набуває масових масштабів, що пов'язано з такими процесами ХІХ-ХХ ст.:
зміна роль мас у політичному житті суспільства: маси перестали бути покірніш знаряддям у руках бюрократії, а стали активними учасниками політики;
■ утвердження у свідомості багатьох людей цінностей лібералізму: свободи особистості, ідеологічного та політичного плюралізму, толерантності, рівності усіх перед законом, неприпустимості втручання держави у приватне життя тощо;
демократизація суспільств, що різко звузило інституційні можливості для свавілля, застосування нелегітимних форм насилля з боку влади;
запровадження загального виборчого права;
перетворення політичних партій, громадських організацій, груп інтересів у самостійних суб'єктів, котрі прагнуть відігравати активну роль на політичній арені; політичний менеджмент є для них єдиною формою управлінського впливу на маси.
Зростання в Україні інтересу до політичного менеджменту було обумовлено звуженням рамок силового розв'язання проблем, утвердженням цінностей та принципів правової держави, плюралізму, поваги прав меншин, свободи опозиції, толерантності. Обмеження дій вищих державних посадовців законом, вихід на політичну арену партій, зумовили перегляд способів досягнення політичних цілей. Широко розповсюджені раніше методи державного примусу, насилля уже не відповідали новим реаліям. Ефективність політичного, у т.ч. і державного, управління повинна була досягатися на основі інших засобів, котрі забезпечували б виконання прийнятих рішень без репресивних санкцій.
