Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія Піча В. М., Хома Н. М..doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

30.2. Поняття, функції, види менеджменту. Політичний менеджмент

Менеджмент - це процес управління матеріальними та людсь­кими ресурсами, в інтересах їх ефективного використання з метою досягнення цілей управління суспільством, політичною та іншими системами тощо. Як соціально-економічне вчення менеджмент виник наприкінці XIX ст. У 188) р. американський дослідник Дж.Вартоп розробив перший систематичний курс управління для викладання цієї дисципліни у коледжі, а широке впровадження менеджменту у практику розпочалося після публікації у 1911 р. праці Ф.Тейлора "Принципи наукового управління". У XX ст. виникло кілька наукових напрямків менеджменту: раціоналістична школа (Ф.Тейлор), школа людських відносин (Ф.Мейо), школа взаємопов'язаних дій (Д.Макгрегор) та ін.

Нині фахівці розглядають характер сучасного виробництва як процес взаємопов'язаних дій - шанування, організація, мотивація, контроль (т. зв. управлінські функції). Реалізація управлінських функцій потребує не лише певних управлінських рішень, а й наяв­ності необхідної інформації для прийняття зазначених рішень і зворотного зв'язку про виконання раніше прийнятих рішень.

Усе, що стосується менеджменту на виробництві (на рівні фунда­ментальних принципів управління), можна застосовувати у полі­тичній діяльності.

Управління притаманне усім організованим системам: фізич­ним, біологічним, соціальним.- Із його допомогою досягається цілісність цих систем, зберігається їх якісна специфіка, здійсню­ється відновлення та розвиток. Управління, яке відноситься до сфери політики, включає усю сукупність управлінських процесів, які виникають у сфері боротьби за владу та її здійснення. Зазвичай виділяють такі основні види управління у політиці:

> управлінські відносини, які виникають між державними посадовими особами та недержавними органами, котрі висту­пають у ролі суб 'єкта управління, з одного боку, і населенням чи окремими його групами - з іншого (т.зв. державне управління). Головною особливістю державного управління є те, що воно опирається на право "легітимного насилля", тобто суб'єкт управління володіє владними повноваженнями, необхідними ресурсами для втілення у життя управлінських рішень. Державне управління сьогодні здійснюється переважно у вигляді створення відповідними органами та установами норм, які носять де- персоніфікований характер й існують у вигляді законів та інших нормативних актів. Державне управління у сучасному суспільстві є багаторівневим, надзвичайно складним через розростання кількості різноманітиш державних установ і організацій;

  • управлінські відносини, які виникають всередині державних і політичних організацій із метою упорядкування їх діяльності, підвищення ефективності роботи; цей вид управління опирається на право створювати загальнообов'язкові для членів даної організації норми;

  • управлінські відносини, де суб'єкт (політична організація, група тиску, державний діяч) не може обпертися на право "легітимного насилля " і на свої статусні ресурси для досягнення поставлених завдань, не може прийняти загальнообов 'язковий нормативний акт, а тому застосовує інші форми та методи впливу на потенційний об 'єкт управління. Цей вид управління і називають політичним менеджментом.

Політичний менеджмент дозволяє політичним акторам розв'язу­вати вельми специфічні завдання, напр.:

  • зміцнення авторитету державного чи політичного діяча;

  • створення привабливого образу державної установи, політичної партії, громадської організації, групи тиску;

*1* розширення кількості прихильників тієї чи іншої політичної програми;

*Х* формування електорачьних переваг населення;

  • організація політичних союзів, блоків;

  • вплив на політичних опонентів, на противників у політичних конфліктах;

♦> здійснення впливу на осіб, котрі приймають державні рішення;

♦> мобілізація мас для політичної підтримки(напрклад, події на майдані Незалежності у Києві 2004 р.).

У сучасному суспільстві неможливо добитися значних політич­них результатів, якщо у повсякденній практиці не вирішувати бодай частину цих завдань. Але специфіка усіх цих завдань полягає у тому, що для їх реалізації суб'єкт управління не може скористу­ватися владними повноваженнями, не може видати нормативний акт, не може примушувати, а лише пробуджувати до дії. Об'єкт управлінського впливу не зобов'язаний любити чи зневажати полі­тичного лідера, його не можна змусити утриматися від розповсюд­ження чуток про свавілля бюрократії і т.д.

Політичний менеджмент - це особливий вид управління в політиці, коли суб'єкт управління, який прагне до певної мети, позбавлений можливості створювати загальнообов'язкові норми і опиратися на право "легітимного насилля".

Роль політичного менеджменту зростає щоденно. Про політич­ний менеджмент знають давно. Навіть у деспотичних державах Стародавнього Сходу правителі були змушені розв'язувати завдання підвищення свого авторитету, розширення свого впливу на широкі верстви населення, а конкуруючі групи, клани завжди шукали шляхи ефективного впливу на своїх вождів, імператорів, королів. Проте лише у сучасному суспільстві політичний менед­жмент набуває масових масштабів, що пов'язано з такими проце­сами ХІХ-ХХ ст.:

  • зміна роль мас у політичному житті суспільства: маси перестали бути покірніш знаряддям у руках бюрократії, а стали активними учасниками політики;

■ утвердження у свідомості багатьох людей цінностей лібе­ралізму: свободи особистості, ідеологічного та політичного плю­ралізму, толерантності, рівності усіх перед законом, непри­пустимості втручання держави у приватне життя тощо;

  • демократизація суспільств, що різко звузило інституційні можливості для свавілля, застосування нелегітимних форм насилля з боку влади;

  • запровадження загального виборчого права;

  • перетворення політичних партій, громадських організацій, груп інтересів у самостійних суб'єктів, котрі прагнуть відігравати активну роль на політичній арені; політичний менеджмент є для них єдиною формою управлінського впливу на маси.

Зростання в Україні інтересу до політичного менеджменту було обумовлено звуженням рамок силового розв'язання проблем, утвердженням цінностей та принципів правової держави, плюралізму, поваги прав меншин, свободи опозиції, толерантності. Обмеження дій вищих державних посадовців законом, вихід на політичну арену партій, зумовили перегляд способів досягнення політичних цілей. Широко розповсюджені раніше методи державного примусу, насилля уже не відповідали новим реаліям. Ефективність політичного, у т.ч. і державного, управління повинна була досягатися на основі інших засобів, котрі забезпечували б виконання прийнятих рішень без репресивних санкцій.