29.5. Проблема подолання відсталості

Демографічна проблема безпосередньо пов'язана із проблемою відсталості. Економіки країн, які розвиваються, сильно відстають від рівня виробництва розвинутих держав і скоротити цей розрив поки що не вдається. Держави з низьким рівнем доходів (менше $765 ВНП на душу населення) складають близько 40% всіх держав і зосереджені в "чорній" Африці, Південно-Східній і Центральній Азії. В країнах з високим рівнем доходів, які складають близько 10% всіх держав, ВНП на душу населення складає $9386.

Неграмотність дорослих в країнах з низьким рівнем доходів - понад 40%, а питома вага студентів вищих навчальних закладів (у відповідній віковій групі) становить лише 3%. Гостра житлова проблема: 3/4 населення країн, які розвиваються, живуть в анти­санітарних умовах, 250 млн. осіб живе в трущобах, 1,5 млрд. осіб не отримують медичної допомоги. Близько 2 млрд. осіб не мають доступу до безпечної для здоров'я води. Недоїдають понад 500 млн. осіб (з них 200 млн. - діти), а від голоду щороку помирає 30-40 млн.; близько 15 млн. дітей помирає щороку до п'ятого року життя, причому половина з них - від голоду). З кожних 100 хворих на туберкульоз, 95 живе у бідних державах.

Згідно з даними Міжнародної організації праці (МОП), у країнах, що розвиваються, кількість малолітніх працівників віком від 5 до 14 років становить 250 мільйонів. Вважається, що 61 % їх - в Азії, 32% - в Африці, 7% - в Латинській Америці, хоча проблема дитячої праці існує й в індустріально розвинутих країнах. За підра­хунками Надзвичайного фонду допомоги дітям при ООН (ЮНІСЕФ), щороку в усьому світі помирає 12 млн. дітей молодше п'яти років, причому більшість смертей можна було б легко відвернути; приблизно 130 млн. дітей у країнах, що розвиваються, не вчаться у початковій школі; коло 160 млн. страждають від недоїдання; 250 млн. дітей зайняті якоюсь формою праці; 600 млн. дітей живуть у цілковитій бідності; до кінця 2000 р. 13 млн дітей втратили щонай­менше одного із батьків через СНІД.

Згідно з звітом ООН, по цілому світі "понад 50 мільйонів чоловік інфіковано ВІЛ - таке населення має Великобританія - і 16 мільйонів вже померЛо ". "Дослідження у дев'яти африкан­ських країнах виявило, що тепер цією хворобою заражено на 20 відсотків більше жінок, ніж чоловіків", крім того, "ймовірність зараження ВІЛ дівчат-підлітків у п 'ять разів більша, ніж хлопців-підлітків". Ситуація у Східній Європі стає щораз критичнішою ".

На території колишнього Радянського Союзу коефіцієнт інфікованості ВІЛ за останні два роки зріс у понад два рази, а це иайстрімкіший зріст у світі. Фахівці говорять, що таке явище є наслідком поширення внутрішньовенного вживання наркотиків у цьому регіоні. По всьому світі більше половини ВІЛ-інфікованих "заражається цим вірусом до 25 років і зазвичай помирає, не доживши до 35". У Північній Америці та Європі СНІД став основною причиною смерті серед дорослих до 45 років. А по всьому світі вірусом ВІЛ інфікується щодня 6000 чоловік, себто І людина кожних 15 секунд. Понад 85 відсотків випадків смерті від СНІДу припадають на людей віком між 20 і 45 роками.

Політичні лідери поки що ніяк не можуть знайти вдалого розв'я­зання цих проблем, хоча спеціалізовані установи ООН, такі як ЮНІСЕФ, докладають чимало зусиль.

ІЦо ж заважає країнам "четвертого світу" подолати відста­лість? Виділяють кілька причин:

1. насамперед, потрібно мати на увазі, що це - аграрні країни. На їх частку припадає 90% селян світу, але, як це не парадоксально, вони не спроможні прокормити навіть себе, оскільки ріст населення у них перевищує приріст виробництва продовольства;

2. необхідність освоювати нові технології, розвивати промисловість, сферу послуг, що потребує участі у світовій торгівлі, а це деформує економіку цих країн;

3. використання традигіійних джерел енергії (фізичної сили тварин, спалювання деревини і різноманітно ї органіки), які з огляду на їх низьку ефективність, не дозволяють суттєво підвищити продуктивність праці в промисловості, на транспорті, у сфері послуг, у сільському господарстві;

4. цілковита залежність від світового ринку; прикладом цього є нафта, величезними запасами якої володіють деякі держави, але вони не можуть контролювати нафтовий ринок і регулювати ситуацію на свою користь;

5. швидко росте борг розвинутим країнам;

6. розвиток продуктивних сил, соціально-культурної сфери неможливий без підвищення освітнього рівня усього народу, оволодіння сучасними досягненнями науки та техніки. Але це потребує великих матеріальних витрат, передбачає наявність педагогічних, науково-технічних кадрів. Країни "четвертого світу" в умовах бідності не можуть вирішити цієї проблеми.

Бідність і низький рівень культури неминуче тягнуть за собою неконтрольований ріст населення. Політична нестабільність, обумовлена насамперед низьким рівнем економічного розвитку, постійно створює небезпеку виникнення збройних конфліктів у цих регіонах. Диспропорції у світовому розвитку роблять вельми проблематичним безконфліктне співіснування різних держав і регіонів планети в найближчому майбутньому. Чимало політологів, футурологів бачать високу ймовірність конфліктів між "багатою Північчю" й "бідним Півднем", а також між Сходом та Заходом, що часто асоціюються з мусульманською та християнською цивілізаціями. Інша група дослідників акцентує увагу, що протистояння, наясамперед, буде проходити між західною євроамериканською та східною євразійською культурами.

За повідомленням Продовольчої та сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй такі зумовлені людиною лиха, як громадянські конфлікти та економічні кризи, частіше спри­чиняють брак харчів, ніж природні лиха. У 1984 р. лиха, які вибухнули з вини людини, спричинили лише приблизно десять відсотків усіх важких випадків голоду. Тепер це число сягнуло 50 відсотків . За деякими підрахунками, через брак харчів страждає 52 мільйони людей у 35 країнах. З часу посухи, яка уразила субсахарську Африку 1984 р., це найбільша кількість людей, що страждають через значне недоїдання.

У XXI ст., як вважають експерти ООН, соціально-економічний розвиток держав залежатиме не від матеріальних, фінансових ресурсів, а від якості людських ресурсів, тобто сукупності різних якостей людей, що визначає їх здатність виробляти матеріальні та духовні блага. Тобто, людський фактор стає головним компонентом суспільного розвитку.